Одрi Хепберн Наталiя Павлiщева Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей Серiя «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» – це унiкальний проект, який сприяе набагато якiснiшому дозвiллю батькiв i дiтей. Книги серii написанi в захоплюючiй i доступнiй формi, що робить сам процес читання не нудним i корисним. Дiти поринають у неймовiрнi пригоди персонажiв та вiдкривають для себя життя головних героiв – видатних людей усiх часiв. Із цих iсторiй дитина дiзнаеться, що завдяки наполегливiй працi, вiрi у себе та бажанню принести щось корисне у свiт, можливо досягти будьякоi мети. В кiнцi кожного роздiлу – завчасно пiдготовленi запитання, якi допоможуть дитинi зрозумiти i запам’ятати найважливiше. Історii навчать дитину досягати цiлей, не боятися труднощiв, нiколи не здаватися та до кiнця вiрити у свiй успiх! Наталiя Павлiщева Одрi Хепберн © Издательство «Агентство «IPIO» * * * Дорогi читачi! Перед вами нова книжка iз серii мотивацiйних бiографiй найуспiшнiших людей. Їi можуть читати як дiти, так i дорослi. Це незвичайна серiя. Вона написана в захопливiй i доступнiй формi. Головнi героi книг – вiдомi особистостi, якi досягли видатних результатiв завдяки наполегливiй працi та невичерпнiй вiрi в своi сили. В кiнцi кожного роздiлу – запитання, якi допоможуть дитинi зрозумiти й запам’ятати найважливiше. Книжки серii «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» навчать дитину досягати цiлей, не боятися труднощiв, нiколи не здаватися та завжди вiрити в успiх! У книжцi, яку ви тримаете в руках, – чарiвна iсторiя жiнки, що стала прикладом для мiльйонiв жiнок свiту. Весь свiт знае Одрi Хепберн як красиву талановиту актрису. Вона подарувала нам унiкальний стиль, який досi наслiдують, i зовсiм нову, незвичайну жiночнiсть. Фiльми з ii участю стали класикою, а ii висловлювання про життя розбирають на цитати. Одрi Хепберн – унiкальна особистiсть! З ii бiографii дитина дiзнаеться як гiдно долати труднощi в життi, як виховувати наполегливiсть та вiдстоювати власну думку. Чому потрiбно позитивно дивитися на свiт, а також вiрити в себе, в свою красу та унiкальнiсть. Пам’ятайте: батькiвське читання – один з найбiльш емоцiйних та пам’ятних моментiв для дiтей. Коли ви читаете дитинi – вона вiдчувае вашi турботу й любов. Любiть своiх дiтей! Говорiть iм про це! Вони дуже цього потребують…     Іцхак Пiнтосевич Серiя «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» Мудрiсть багатьох поколiнь доводить, що найголовнiше завдання батькiв – допомогти дитинi пiднятися на ii власну гору, реалiзувати ii власне життеве завдання. Книжкова серiя «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» допоможе дитинi пiдкорити будь-якi вершини. Видано чимало бiографiй про життя вiдомих людей. Але нашi iсторii особливi тим, що написанi «мовою дитини» та вiдповiдають потребам сучасного поколiння. Кожен з батькiв мрiе виростити свою дитину щасливою й успiшною. Освiта посiдае в цьому процесi чи не найважливiше мiсце. Проте варто пам’ятати, що дитинi дуже важливо отримувати позитивнi емоцii в процесi навчання. Саме тодi вона по-справжньому захопиться знаннями i зможе запам’ятати необхiдне. Зазвичай дiтям не надто подобаеться вчитися, щось зубрити. Вони люблять поринати у свiт пригод з новими героями, спiвпереживати iм, учитися разом з ними й долати перешкоди. То запросiть ваших дiтей у таку пригоду! Книжки серii «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» – це найкращий спосiб познайомитися з наукою, iсторiею, досягненнями людства та свiтовими вiдкриттями. На прикладi великих особистостей та вiдомих вчених книжки дають зрозумiти, що визначний успiх не приходить сам по собi, вiн пiдвладний лише тим, хто багато та плiдно працюе. Не варто кожну невдачу розцiнювати як провал, адже будь-яка невдала спроба – це ще один крок, який наближае до мрii. У дорослому вiцi ми приймаемо обставини такими, якими вони е. Частiше змiнюемо ставлення до ситуацii. Та не всi здатнi змiнити себе або саму ситуацiю. Унiкальнi книги-бiографii допоможуть дитинi зростати впевненим лiдером, iз власною думкою i поглядами на свiт. А батькiв надихнуть на новi iдеi, досягнення та втiлення цiлей. І головне – допоможуть бути для своеi дитини найкращим батьком чи матiр’ю. У кiнцi кожного роздiлу е вправи-запитання. Вони допоможуть запам’ятати все головне й цiкаве. А також наштовхнуть на роздуми, як стати першим у своiй справi, як це зробили: Коко Шанель, Стiв Джобс, Альберт Ейнштейн, Блез Паскаль, Нiкола Тесла, Маргарет Тетчер. Крiм того, книжки серii «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» надихають проводити вiльний час разом з усiею родиною. Адже спiльне читання дозволяе щиро говорити з дитиною про важливе, змiцнюе стосунки iз нею i додае любовi до книг. Читайте та надихайтеся! Роздiл перший. Голодне дитинство Одрi завжди мрiяла танцювати. Не просто танцювати, а бути примою в балетi – плисти лебедем, ледь торкаючись сцени пуантами… Однак вiйна перекреслила всi ii мрii. Одрi Хепберн, а точнiше Одрi Кетрiн Растон, народилася 1929 року в Брюсселi. Батьки розлучилися, коли дiвчинцi не виповнилося i шести рокiв, тож початок Другоi свiтовоi вiйни вона зустрiла у голландському Арнемi, куди мама вiдвезла ii i братiв подалi вiд можливих военних дiй, а в сусiдньому Вельпо, у великому маетку, жив дiдусь. У нейтральних Нiдерландах було надзвичайно спокiйно, до того ж багато голландцiв з Арнема працювали в Нiмеччинi, мали змiшанi сiм’i та безлiч друзiв по той бiк недалекого кордону, який важко було навiть кордоном назвати. В одному з фiльмiв батько говорить героiнi, яку грае Одрi: «Я не хочу тобою пишатися, я хочу, щоб ти була щаслива». Баронеса Елла ван Хеемстра хотiла бачити свою дочку Одрi щасливою, та водночас прагла нею пишатися. Можливо, тому надто багато вимагала вiд дiвчинки. Баронеса знала, як повинна поводитися справжня ледi, вона знала навiть, що мусить вiдчувати i думати справжня ледi. І хоча виховання часто виявлялося надто суворим, Одрi все життя дякувала мамi за настанови: • думай спершу про iнших, а потiм лиш про себе; • до будь-якоi справи стався чесно, виконуй ii так, щоб не було соромно за результат i головне – за своi зусилля; • нiколи не вимагай для себе кращих умов i не чекай подяки; • не сподiвайся схвалення навiть за великий успiх, пам’ятай, що ти завжди можеш краще; • не забувай хвалити iнших, а як щось i викликае в тебе невдоволення, тримай думку при собi; • доброзичливо стався навiть до тих, кого тобi хочеться знищити. Цi та багато iнших, подiбних, настанов Одрi чула вiд мами. Баронеса ван Хеемстра i сама суворо дотримувалася цих правил, а тому мала право вимагати iхнього виконання вiд дочки. Окупацiя Коли на вулицях Арнема загуркотiли нiмецькi танки, а сiм’ю Хеемстра виставили з iхнього власного будинку, стало зрозумiло, що вiдсидiтися осторонь не вдасться. Їм пощастило – дозволили жити в прибудовi для прислуги, iншi взагалi не мали даху над головою. Баронеса потiснилася, адже спершу слiд думати про iнших, а потiм про себе… Одрi згадувала, що вони не жили, а виживали. Спочатку все здавалося грою, страшною, але грою. І хотiлося одного – щоб ця гра якомога швидше закiнчилася, щоб це було не назавжди. Їм доводилося регулярно вiдмiчатися у комендатурi, як злочинцям здавати вiдбитки пальцiв, фотографуватися в фас i в профiль, отримувати продовольчi картки, щоб не померти з голоду, а Одрi ще й ретельно приховувати, що ii батько англiець, а старший брат на фронтi. Вона мусила забути англiйську i власне iм’я. А ще потрiбно уникати випадкових облав, щоб не забрали на роботу до Нiмеччини, як брата Одрi, або не розстрiляли, як ii дядька. Той просто стояв у шерензi десятим… Знову i знову вона плекала надiю: «Тiльки б не назавжди!» Жити пiд гнiтом постiйного приниження неможливо, людина або ламаеться i перестае бути людиною, або починае чинити опiр. Вулицями Арнема гасала ватага дiтей, вдаючи, що просто бавиться. На щастя, окупанти не здогадувалися, що насправдi це зв’язкiвцi (наприклад, у Одрi пiд устiлкою туфельки захована записка для бiйцiв Руху Опору). Окупанти так i не втямили, як Рух Опору налагодив зв’язок, i це iх страшенно дратувало. Облави в мiстi проводилися дедалi частiше… А потiм поширилася чутка, що збитий англiйський пiлот живий i ховаеться в лiсi. Баронеса ван Хеемстра та ii юна дочка не могли залишитися осторонь. Якось, вiднiсши передачу цьому пiлотовi, дорогою додому Одрi наразилася на нiмецький патруль. На щастя, в руках вона тримала букетик квiтiв. Схилившись у балетному поклонi, дiвчинка простягнула букетик солдатам, мило всмiхнулася i пiшла далi. Вiд страху в неi ледь не пiдкосилися ноги. Опiр окупантам зростав, дедалi бiльше поiздiв летiли пiд укiс, дедалi частiше страйкували залiзничники. Звiсно, гiтлерiвцi жорстоко розправлялися з тими, хто потрапляв до iхнiх лап, облави завершувалися розстрiлами кожного десятого спiйманого жителя мiста. Так загинув дядько Одрi. А потiм нiмцi заборонили постачання провiзii до Арнема, i для мiстян настали тяжкi часи. Люди вiдносили речi в сусiднi села й обмiнювали iх на хлiб i картоплю, та невдовзi закiнчилися й речi… Почався голод. Ноги Одрi розпухли, а сил не вистачало не лишень на танцi – бiгати вулицями було несила. Одрi придумала власний спосiб боротися з голодом: дiвчина навiювала собi, що iжа – це щось огидне, i що вона мусить з’iсти лишень крапелиночку, щоб не померти вiд виснаження. А ще потрiбно бiльше спати, однаково несила щось робити. Та згодом iх вигнали навiть iз мiста. Коли союзники завдали удару, нiмецькi вiйська чинили в ньому запеклий опiр. Їм страшенно заважали жителi Арнема, тому посеред зими лiтнiх людей, жiнок i дiтей (чоловiкiв у мiстi вже майже не було) просто викинули геть. Одрi з мамою зумiли добратися до будинку ii дiдуся у Вельпо i принаймнi мали дах над головою. Був дах, але пiд тим дахом нiчого iсти. Не залежались навiть колекцiйнi цибулини тюльпанiв, залишенi на зиму в льоху. Якби баронеса ван Хеемстра жила тiльки з дочкою, цього, можливо, вистачило б до весни, та хiба можна не пустити до будинку тих, хто зовсiм не мае даху над головою? Коли не залишилося зовсiм нiчого, Одрi раптом згадала, що в iхньому будинку в Арнемi е захований мiшечок з сухарями – його забули в поспiху. Дiвчинка переконала матiр дозволити сходити в мiсто по цi сухарi. Небезпечно? Звiсно, можна потрапити пiд облаву, тодi ii забрали б на копання окопiв, що для ослабленоi голодом Одрi означало б смерть. Або потрапити пiд обстрiл… Але вона пiшла. Сухарiв не знайшла – iх з’iли щури, але в розбитiй булочнiй знайшлися двi черствi булки i пара яблук. Це був подарунок! Ховаючись вiд патруля, Одрi мусила спуститися в льох, де на неi чигала цiла щуряча зграя, яка теж не вiдмовилася б вiд сухарiв iз яблуками. Дiвчинка не могла вiддати свiй скарб, тож зрештою зазнала численних щурячих укусiв i захворiла на жовтяницю. Коли вона нарештi дiсталася Вельпо i принесла булки з яблуками, мама вжахнулася вiд жовтого кольору шкiри своеi дочки. Звiсно, врятувати кiлька людей вiд голодноi смертi два сухарi й пара яблук не могли, але союзники вже почали скидати посилки з продовольством iз лiтакiв. Це дозволило протриматися до звiльнення Арнема. Можливо, ви читали «Щоденник Анни Франк», еврейськоi дiвчинки, яка зi своею сiм’ею i ще кiлькома знайомими два роки ховалася в таемному притулку в Амстердамi. Знайшовся зрадник, який доповiв про них у гестапо. Анну та ii рiдних i друзiв кинули до концтабору, де майже всi загинули. Анна також. Упродовж страшних мiсяцiв ув’язнення Анна вела щоденник, який по вiйнi опублiкував ii батько, один з небагатьох, хто вижив у концтаборi. Коли пiзнiше Одрi Хепберн запропонували зiграти Анну Франк у фiльмi, вона категорично вiдмовилася. Одрi не могла грати майже те, що сама пережила в Арнемi, те, про що дуже хотiла забути. Кiнець кар’ери балерини Закiнчилася вiйна, тож варто було знайти себе в мирному життi. Звiсно, далися взнаки п’ять рокiв кошмару, п’ять викреслених рокiв, а надто мiсяцi голоду. Рiч не лишень у тому, що знесилена голодом дiвчинка не танцювала – 1945 року iй було вже шiстнадцять, запiзно, щоб починати вчитися балетним па. Висока (1 м 70 см), дуже худа, Одрi не пiдходила для балету, проте власниця знаменитоi балетноi школи Лондона прийняла ii на навчання. Дуже вже блищали очi цiеi незвичайноi дiвчинки. Однак невдовзi всi зрозумiли, що час втрачено. Одрi доводилося опановувати ази професii поряд iз зовсiм маленькими дiвчатками, до того ж ii м’язи ще не вiдновилися i не справлялися з навантаженням. Настала мить, коли наставниця чесно зiзналася, що примою Одрi нiколи не стати, а на артисток кордебалету не варто гаяти часу. То був жорстокий удар, але Одрi розумiла, що балет вимагае саме такого чесного й жорсткого пiдходу. Не варто дарувати людинi надiю, що у неi щось вийде, якщо це фiзично неможливо. Одрi Хепберн танцювала таки артисткою кордебалету. Але балериною, на щастя, не стала. Напевно, вона була б прекрасною балериною, оскiльки працювала завжди самовiддано, але тодi ми не побачили б ii в багатьох чудових ролях у кiно. Запитання 1. Якi з настанов, що iх давала мама Одрi, ти вважаеш найважливiшими? 2. Чи потрiбно було ризикувати власним життям пiд час окупацii, а чи лiпше було пересидiти тихенько, як мишка в нiрцi? 3. Чому загинув дядько Одрi? 4. Чому Одрi та ii мама могли смiливо дивитися в очi людям пiсля вiйни? 5. Чи варто було Одрi докладати таких зусиль, щоб стати балериною? Роздiл другий. Бродвей i Голлiвуд – казка наяву Мрiя про великi ролi в балетi не здiйснилася, але бажання танцювати нiкуди не зникло. І Одрi танцювала. Нехай у кордебалетi, нехай у мюзиклах, а не в класичних виставах, однак майже щовечора вона виходила на сцену. Одрi навчилася не заздрити танцiвницям, котрим фiзичнi данi дозволяли стати примами; ретельно стежила за собою, дотримувалася дiети, а ще багато працювала не лишень у мюзиклах. Потрiбно було на щось жити, тому баронеса ван Хеемстра та ii дочка займалися перекладом буклетiв туристичних фiрм, розробляли дизайн iнтер’еру, Одрi знiмалася в рекламi капелюшкiв… Їi почали запрошувати на крихiтнi ролi без слiв у фiльмах. Симпатична дiвчина у хвилинних епiзодах – це, мабуть, едине, на що вона могла розраховувати. Одначе доля виявилася прихильною до Одрi. У Францii пiд час зйомок чергового непоказного фiльму дiвчина потрапила на очi однiй з найпопулярнiших тогочасних письменниць – Сiдонi-Габрiель Колетт, авторцi знаменитоi «Жiжi». П’есу збиралися ставити у театрi на Бродвеi, i авторка пiдбирала актрису на головну роль. Сама Одрi багато разiв повторювала, що iй усе життя щастило на зустрiчi з чудовими людьми, якi чомусь у неi вiрили й допомагали опанувати професiю. Та навряд чи найчудовiшi люди навчатимуть того, хто сам не забажае вчитися. Одрi дуже хотiла, хоча страшенно боялася не впоратися. Боялася, навiть коли вже мала «Оскара» i «Тонi» – головнi кiно- й театральнi премii. Як же ж вона боялася не впоратися з роллю, отримавши пропозицiю Колетт зiграти Жiжi! У вiдповiдь на цю пропозицiю Одрi почала переконувати письменницю знайти когось iншого! Якщо Колетт i сумнiвалася у своему виборi, то пiсля цього твердо повiрила, що ця дiвчина впораеться. У кiнозйомках Одрi мала невеличкий досвiд, а от про роботу в театрi зовсiм нiчого не знала. Аж раптом iй дають головну роль у популярнiй п’есi, та ще й на Бродвеi! Бродвей – головна театральна вулиця в Нью-Йорку, успiх або провал у спектаклi будь-якого з театрiв на Бродвеi визначали подальшу долю актора або актриси. Тим паче це стосувалося знаменитого театру Фултона. Попри страшенний страх зазнати фiаско, Одрi таки погодилася спробувати себе в ролi Жiжi. Одрi та «Жiжi» Одрi справдi щастило на зустрiчi з чудовими людьми, професiоналами своеi справи. Але, напевно, це закономiрнiсть – якщо людина сама чогось варта, то на ii життевому шляху трапляються добрi люди. Наставницею «новенькоi» з Арнема в театрi Фултона на Бродвеi стала знаменита актриса Кетлiн Несбiтт, i грати з нею на однiй сценi вважалося за честь. Вона навчила Одрi рухатися, висловлювати своi емоцii так, щоб було зрозумiло глядачам, поставила ii тихий вiд природи голос… Одрi довелося багато працювати, щоб без акторськоi освiти i досвiду грати на рiвних iз провiдними актрисами бродвейського театру. Часом навчання здавалося каторгою, але дiвчина наполегливо опановувала таемницi акторськоi майстерностi. Одрi довелося схуднути. Дивно, але за час плавання через океан iз Лондона до Нью-Йорка через хвилювання вона вживала багато солодкого й добряче набрала ваги. У Нью-Йорку вiд неi вимагали повернути колишню худорляву подобу. Це був единий випадок у життi Одрi, коли iй довелося худнути, обмежуючи себе в iжi. Кетлiн Несбiтт учила пiдопiчну зовсiм не то?му, що стiльки рокiв вселяла доньцi баронеса ван Хеемстра. Мама невтомно повторювала, що емоцii слiд приховувати, щоб вони не завдали болю ближньому; що говорити треба тихо, аби не привертати до себе уваги; що взагалi потрiбно бути скромною i перебувати нiби осторонь. На сценi дiвчинi довелося виставляти своi почуття напоказ, говорити голосно i привертати до себе увагу. Тодi ж i на все життя Одрi роздiлила себе на сценiчну i звичайну. Перед камерою i на сценi вона яскрава i в центрi уваги, а поза грою залишалася скромною i навiть сором’язливою. Чому ж мама, усвiдомлюючи, що сцена дуже змiнить доньку, дала згоду на ii гру на Бродвеi? Рiч у тому, що твiр «Жiжi» Колетт був страшенно популярним, тому просто неможливо було вiдмовитися вiд такоi пропозицii. Головна героiня – юна особа, яку виховують мама, бабуся i тiтка. Виховання iхне доволi своерiдне, адже вони вважали, що головне для дiвчини – знайти заможного i щедрого покровителя, щоб забезпечити себе i сiм’ю. І такий знаходиться, вiн не просто багатий, а ще молодий i вродливий. І сталося неймовiрне – молодi люди закохуються, iсторiя завершуеться весiллям. Казка про Попелюшку, однак замiсть лихоi мачухи – три наставницi. Але для Одрi навiть ця казка була реальнiстю, вона сама збиралася замiж саме за такого принца – багатого, вродливого й готового допомогти в нелегкiй кар’ерi актриси. Призначили навiть день весiлля, розiслали запрошення i отримали подарунки! Наречений терпляче чекав прем’ери, щоб, привiтавши кохану з успiхом, повести ii до вiвтаря. Бродвей пiдкорено! Успiх п’еси був приголомшливий переважно через гру Одрi Хепберн. Вона вмить стала зiркою, хоч i не йняла тому вiри. А весiлля все вiдкладалося… Аж якось Одрi з жахом побачила, як робiтники працюють з неоновою афiшею перед театром. Одрi здалося, що вивiску демонтують, а отже, спектакль закривають? Так шкода! Адже в неi тiльки-но почало виходити, вже не так страшно дивитися в залу, вона навiть опанувала свiй голос, i ноги не пiдгинаються при кожному кроцi на сценi… Але Одрi помилялася, спектакль не закрили, просто змiнювали текст. Тепер афiша була така: «Одрi Хепберн у «Жiжi»» – ii поставили на перше мiсце, вона справжня зiрка! За цю роль Одрi Хепберн отримала свою першу нагороду – премiю «Тонi», найвище визнання Америки за акторську майстернiсть. «Тонi» для театру, як «Оскар» для кiно. Та на цьому казка не закiнчувалася. Фото Одрi Хепберн потрапило на очi продюсерам Голлiвуду, i ii запросили на головну роль у новому фiльмi «Римськi канiкули»! ЗАПИТАННЯ: 1. Як ти вважаеш, чи випадково знаменита Колетт на головну роль у своiй п’есi вибрала «новеньку» Одрi? 2. Чи заслужила Одрi бурхливих оплескiв на Бродвеi i премiю «Тонi»? 3. Можливо, Одрi варто було вийти замiж i стати свiтською левицею, а не мрiяти про сцену? Роздiл третiй. «Римськi канiкули». Попелюшка навпаки «Римськi канiкули» – це «Попелюшка» навпаки. Принцеса неiснуючоi краiни Анна приiжджае з офiцiйним вiзитом до Рима. Необхiднiсть говорити те, що потрiбно, а не те, що хочеться, усмiхатися згiдно з етикетом, брати участь у нудних офiцiйних заходах замiсть прогулянки великим мiстом i вiдпочинку, пригнiчуе принцесу. Тож першого ж вечора вона втiкае через вiкно, щоб побачити Рим. Але принцесу пiдпоiли снодiйним, i Анна засинае просто на лавцi. Цим мiг би скористатися журналiст, якому термiново потрiбен був сенсацiйний матерiал для газети. Спочатку все так i вiдбуваеться: журналiст увесь день показуе iй Рим, а тим часом його друг-фотограф робить безлiч знiмкiв, якi або скомпрометують Анну, або будуть викупленi ii наставниками за чималу суму. А оточення принцеси оголошуе про ii раптову «хворобу» i починае активнi пошуки дiвчини. Принцеса проводить день несподiваних канiкул. Вона щаслива, адже цього дня була без охорони, iй нiхто не давав настанов, не потрiбно було дотримуватися дипломатичного етикету. Та коли ввечерi на очi потрапляе газета з повiдомленням про «хворобу», Анна розумiе, що казка про свободу не вiчна, ii вiдсутнiсть обернеться великим скандалом i проблемами для всiх. Принцеса приймае рiшення повернутися до палацу i просить журналiста не проводжати ii. Той не лишень не переслiдуе ii, а й забороняе це робити другу-фотографу. Зворушенi щирiстю i вiдкритiстю Анни приятелi не скористалися можливiстю заробити на знайомствi з нею. А журналiст, якого у фiльмi грав чудовий Грегорi Пек, по вуха закохався у принцесу, точнiше не в принцесу, а в Анну. Опiвночi, через добу пiсля своеi втечi, принцеса Анна повертаеться до палацу, тут i казочцi кiнець… Канiкули були дуже короткими, але такими душевними! Наступного дня пiд час спiлкування з пресою принцеса говорить про вiдповiдальнiсть, звертаючись до свого вчорашнього друга. Вона не може бути вiльною людиною, адже передусiм мусить думати про свою краiну. Попелюшка-принцеса, що на добу вирвалася на волю, повертаеться до золотоi клiтки, оскiльки ii вiдсутнiсть для багатьох обернеться величезною проблемою. Ось таку роль належало зiграти Одрi Хепберн. Роль зовсiм не подiбна на Жiжi, а кiнозйомка – це не театральна сцена. Кiно – не театр… У театрi вся iсторiя розповiдаеться вiдразу, сцена йде за сценою вiд початку до кiнця. Фiльми знiмають окремими епiзодами, до того ж часом не в точнiй послiдовностi. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/nataliya-pavlischieva/odri-hepbern/?lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.