Звiр Наталiя Хаммоуда Семен Калита помирае. На старiсть залишившись без рук i нiг, вiн зробився повнiстю залежним вiд дружини та дiтей. Помирае чоловiк в страшних муках, бо, як сам каже, ”зогнив заживо”. Люблячi дiти роблять усе можливе, щоб полегшити батьковi страждання. Але чи був Семен таким, яким знае його родина? Чи прожив вiн свое життя дiйсно по-людськи? А може, iснуе iнша правда? Може, сьогоднiшне калiцтво – то розплата за чиiсь тяжкi муки? Можливо, е хтось, хто знав Семена iншим – жорстоким, ненаситним людською кров’ю звiром, але й до сьогоднiшнього дня не наважився розповiсти правди? Наталiя Хаммоуда Звiр Повiсть основана на реальних подiях Вступ У невеличкiй кiмнатi, найменшiй iз восьми iснуючих у просторому двоповерховому будинку, помирав Семен Калита. Навiть не так. Помирало те, що залишилось вiд Семена: обрубок його колись кремезного тiла, бо руки й ноги ампутували вже з десять рокiв тому. Щодня, який вiдводивБог Семеновi, чоловiк просив тiльки про смерть. Не мiг знести важкого тягарю залежностi вiд рiдних, яким був скований всi цi довгi роки, бо чужих до себе й близько не пiдпускав. «Яке то жити, щоб навiть себе самого не обiйти?» – твердив весь час Семен. Жiнка його обмивала, перевдягала, судно за ним виносила. «Хiба ж то приемно щодня смороди нюхати?» – дивлячись на жiнку плакав Семен. Але Юстина зносила все терпеливо. Тепер прийшов ii час вiддячити Семеновi за добро, бо цiлiсiньке життя качалася, як сир в маслi, коло дбайливого чоловiка. Любовi мiж ними не було з самоi молодостi, тому Юстина нiколи не звертала уваги на чоловiковi зради, хоча чутки про Семенову невiрнiсть до неi долiтали досить часто. Свiт, як кажуть, не без добрих людей – що не вчують, самi видумають, а новина буде. Проте, Юстина такими дурницями не переймалась, з чоловiком пустих сварок не зачиняла, бо на сто вiдсоткiв була впевнена, що Семен ii нiколи не покине. Існуе такий вислiв: «За кожним успiшним чоловiком стоiть сильна жiнка». Юстина була саме такою: сильною, власною, впертою i принциповою, якою й належить бути жiнцi начальника. Завжди «жила iнтересами чоловiка» заради своiх власних, а також дiтьми, бо вони були змiстом ii життя, i запорукою ii добробуту. Дiтей у Семена четверо. По крайнiй мiрi тих, якi писалися Калита, а по батьковi були Семеновичами та Семенiвнами. Дiти дуже любили батька. Чому б i не любити? Семен нiколи нiчого не жалкував для своiх дiтей. Задовiльняв усi iхнi бажання i потреби, не замислюючись про вартiсть. Нiчого, чого б дiтям не заманулось, i що б не було пiд силу Семеновi, не iснувало. Тому на старiсть дiти також вiддячували батьковi за щасливе дитинство. Всiма силами старались не обдiлити його увагою. Завжди хтось з них днював та ночував поруч iз Семеном, бо Юстинi було самiй не здужати. Скiльки разiв сини просили батька, щоб дав згоду на професiйну доглядальницю, але той i слухати не хотiв. Семеновi хоч i ампутували руки й ноги, та тiло все одно було дуже важким, бо колись у тому тiлi було аж пiвтора центнера ваги. Кожен iз дiтей чергував бiля батька по тижневi, бо жили усi в рiзних мiстах. Доiжджати щодня до села було за дуже далеко. У кожного робота, сiм’я. Немае змоги усiм разом сидiти в селi й «очiкувати» татовоi смертi, не знаючи, чи та смерть настане i коли. Вже з десять рокiв, як люди пустили чутку, що Семен скоро помре – Семен жив. Жив усiм смертям на зло. Що Семеновi до смертi далеко знали й лiкарi. «Серце його на скiльки здорове, що мiг би жити ще втричi довше», – висловився лiкар пiсля обстеження. Двое Семенових синiв також були лiкарями, тому забезпечували батькову життедiяльнiсть на певному рiвнi. У Семена окрiм старостi болячок нiяких не було. Гангрену, яка вiдiбрала у нього руки й ноги зупинили, а iншого недугуБог Семеновi не дав. Якби тiльки не старiсть, мiг би ще довго прожити. Але навiть при такому якiсному доглядi роки взяли свое. Семенiв час настав. Калита його вiдчув. Вiдчув, що помирае його тiло, а разом iз тiлом помирав здоровий глузд. Семен так хотiв, i кiлька останнiх мiсяцiв щоденно моливБога, щоб дав йому «смерть при розумi». Господь почув Семеновi молитви, хоча довго не мiг достукатися до чоловiкового серця. А перед смертю чудо сталось – увiрував Семен в силу божу. Молився щоранку i щовечора. Просив прощення за грiхи. Молив Господа за здоров’я рiдних i дякував за всi випробування, що посилав йомуБог. Навiть до церкви одного разу «ходив» в уявi. На колiнах стояв перед тiею самою iконою, з якоi колись давно так сильно познущався, закриваючи сiльську церкву. Протягом всього життя Семен був впертим атеiстом. Промiнявши релiгiю на комунiзм зi вступом в ряди партii Калита вперто боровся iз церквою, вiдлучаючи вiд неi сельчан, боБог та Вiра у його розумiннi, залишились пережитками старого режиму i людськоi тупостi. Комунiзм «прополоскав мiзки» багатьом людям в тi часи. Ленiнськi iдеi були единими, в що вiрили радянськi люди вступаючи до рядiв комунiстичноi партii. І хоч Семен був хрещеним при народженнi, вiн вiдрiкся вiд Хреста «скуштувавши червоноi пiгулки», якою тодi годували усiх, добровiльно й примусово. Стати комунiстом, означало боротися з старим режимом, до якого входила й Вiра. Але тепер, коли смерть з косою вже стояла за плечима, i чатувала, що за хвильку-двi зможе забрати чоловiка в iнший свiт, Калита вiдчував, що Господь також був поруч. Господь не зрадив Семена, не покинув, а навпаки, пiдтримував його у передсмертний час. Як же iнакше пояснити, що розум до нього вернувся саме зараз? Вже кiлька днiв Семен був десь у iншому просторi. Чув чоловiк, як ридала жiнка над обрубком його тiла. Розумiв, що сходились сусiди ще раз глянути на вмираючого. Хтось прийшов попрощатись, а дехто може й покепкувати з того оштимка[1 - Оштимок (дiал.) – обрубок, шматок, тощо.], що залишився вiд такого колись бравого, кремезного й красивого чоловiка. Вiн все чув i все розумiв, але пробудитись вiд того мiцного сну нiяк не мiг. А сьогоднi зранку вiн прокинувся. Наче нiчого не було, в здоровому глуздi i яснiй пам’ятi на свiтаннi розплющив очi i зрозумiв, що смерть настане таки сьогоднi. Бо iнакше для чогоБог вернув йому розум? Семен не жалкував нi про що. Вiн на смерть на давно чекав. Перед родиною вiн в боргу не залишився. Дiтей вивчив i подружив. Житлом усiх забезпечив. Жiнцi на прожиття також коштiв не бракуватиме. Дякуючи його «старанням», Юстина нi в чому не знатиме нужди ще довгi роки й пiсля його смертi. Тiльки б iйБог вiку продовжив. Єдине, що мучило Семена останнiм часом – його грiшно прожите життя. Всi поступки, якi колись вiн не рахував за грiхи, а декотрi iз них навiть вважав великими подвигами, сьогоднi вилазили наверха iз його душi, як чиряки iз пiд шкiри, розриваючи йому все нутро i заповнюючи простiр невеличкоi кiмнати смердячим гноем, що запирав чоловiковi дух. Пекло у грудях. Вогнем пекло. Загасити той пекучий вогонь могла тiльки смерть. Адже зi смертю прийде звiльнення вiд всiх злих вчинкiв i грiхiв. Прийде очищення душi. А може настане й прощення? Так Семен собi думав. На прощеннi вiн надiявся. В темнiй кiмнатi з невеличким вiкном завiшеним важкими лляними гардинами зiбралась уся родина: жiнка, дiти, онуки. Завтра Рiздво. Усi з’iхались на свята додому, але побачивши в такому станi батька дiтям було вже не до свят. Наспiх вiдвiдавши Святоi вечерi, всi поспiшили зiбратись у батьковiй кiмнатi, бо чомусь термiново вiн всiх скликае. Семена, чисто поголеного, вимитого, й одягненого в нову бiлу сорочку старший син Антон притримував за плечi, бо сам вiн сидiти не мiг. Двi дочки ставши обдалеки[2 - Обдалеки (дiал.) – не дуже далеко, але й не зовсiм близько.] вiд лiжка, з носовими хусточками в руках, голосно сякали носи i витирали сльози, що так i лилися з очей. Наймолодший син, Павло, сидiв на краю лiжка, де могли б бути батьковi ноги, i опустивши очi додолу мовчав, стискаючи в руках кiнець старого покривала, наче батькiвську руку. Жiнка Юстина, що виплакала всi сльози за останнiй рiк Семенових страждань, стояла у куточку бiля стiни поруч з лiжком i тихо зiтхала. Онуки розсiлись на диванi та на килимi. Всi уважно слухали, бо батько зiбрав iх в цей Святий вечiр, щоб щось важливе сказати. Семен, витримавши паузу, як колись з-за часiв свого головування на колгоспних зборах, оглянув усiх присутнiх i почав: – Дiти, жiнко, онуки дорогi! – кивнув головою, нiби вiтаючись, – я сьогоднi помру! Юстина зняла крик, пiднявши руки в гору, де на стiнi висiла одна-однiсiнька iконаБогоматерi, зi словами «Мати Божа, рятуй i вiдверни!», але Семен вмить обiрвав той крик рiзким «замовчи!», i жiнка затихла. Всi iншi також мовчки дивились на Семена. – Отож, як кажу, я сьогоднi помру, – продовжив. – Я це вiдчуваю. Як би я того хотiв чи нi, але кожен народжений повинен померти. Сьогоднi настав час i менi. Затримався я на цьому свiтi. Зажився. Змучився сам, i вас усiх втомив. Кличе менеБог до себе, але не можу пiти з цього свiту не зробивши одноi важливоi справи. Мушу покаятись… – Привезти священика…? – несмiливо запитав син Павло, який завжди трохи мав страх перед батьком. – Нi! – заверещав Семен. – Нiяких ксьондзiв! Я не перед ксьондзами завинив, а перед селом. Перед людьми я винен – перед ними i каятись буду. Жаль, що не всi дочекались цього дня. – Як то мае бути, Семене? Як ти перед кожним покаешся? Нам що, все село на подвiр’i зiбрати? – запитала Юстина з думкою, що, можливо, чоловiк знову марить. – Та й що ж ти цiлому селу такого поганого вчинив, щоб перед всiма каятись? – Де й перед ким согрiшив, за все спокутую. ТоБог менi притримав, – крикнув Семен на жiнку. – А коли помру, скажiть людям, що Семен просив усiх його простити. Клянiться, що скажете, бо час менi вже, – хрипiв Семен, а сам з кожною миттю робився все блiдiшим i блiдiшим. – Клянiться! – Клянемось. Скажемо, тату. Добре. – Вiдповiдали кожен за себе дiти, i навiть онуки, не розумiючи до кiнця дiдовоi просьби. Жiнка мовчала, й тiльки хитала головою з думкою, що чоловiк знову втратив глузд. Семен ще раз глянув на дiтей, затримуючи погляд на кожнiм на мить, а далi обвiв очима онукiв, якi тихенько сидiли на долiвцi, i схиливши голову на руку сина, зi словами «Прощайте!» видихнув востанне. Семен Калита помер пiд спiви перших пiвнiв у самiсiньку Рiздвяну нiч. «Хiба така честь дана грiшникам? – крутилось в головi у Юстини, яка ще не голосила, i не примовляла за померлим чоловiком, а додумувала розпочатi ранiше думки. – На Рiздво вмирають самi праведники, щоб пiти прямiсiнько в рай». А за мить, отямившись, й сама заридала разом iз дiтьми та онуками, що скупчились довкола Семенового смертного одра. Микитюки Микитка, Марiя, Василь. 1945-70 роки Василь слiпий в паспортi Микитюк, але цiле село знае його як Крiля. Прiзвисько те причепилось до нього через окуляри iз товстезними лiнзами, якi носив Василь з дитинства, але все одно нiчого не бачив. Тi окуляри служили Василевi тiльки «шорами», щоб закрити вiд людей його спотворенi зiницi. Чому саме Крiлем назвали люди тодi хлопчика – не вiдомо сьогоднi нiкому, бо слiпими бувають тiльки кроти, але селу тiльки б назвати. Василь, единий син вдови Марii Микитючки. Народила його жiнка зпереляку не доносивши два мiсяцi до строку сама-саменька в першу зиму по вiйнi. В старiй напiвзаваленiй хатинi за лугом, де ховалася Марiя вiд розправи комунiстiв попросився Василь на свiт божий. Ту споруду й хатою не можна було назвати. Скорiше шопкою чи комiрчиною, бо вiкна торкались землi, а дах повнiстю зiтлiв i похилився, як кашкет на п’яному чоловiковi. Але саме та перекособочена споруда стала притулком для жiнки однiеi жахливоi ночi, коли вмираючи вiд страху молилаБога про спасiння. Сховалась Марiя у покинутiй хатi пiсля того, як дiзналась, що чоловiка ii, Микитку, розiп’яли москалi на сухiй березi за млином, за зв’язок з бандерiвцями. А разом iз чоловiком розправа чекала й на неi. Яке там Микитка допомагав бандерiвцям? Ну, насправдi, вiднiс раз чи два харчiв товаришам у лiс, але про те нiби-то нiхто у селi й не знав. А бiльше нiчого зв’язувати Микитку з «лiсовими хлопцями» не могло. В боях та повстаннях вiн участи не брав, таемниць анi планiв iхнiх не знав. Микитка змалку був калiкою. Мав одну ногу, а замiсть другоi майже голу кiстку обтягнену прозорою синьою шкiрою. То який з нього вояка? Вiн й ходити добре не мiг, не те, що воювати. Але видно комусь наступив Микитка добре на мозоля, що той «хтось» таки донiс мiлiцiянтам, наче вiн знаеться зi стрибками. До середини сорокових рокiв, тобто повноi перемоги над фашизмом, було багато бандерiвських погрупувань у захiдноукраiнських лiсах. Було багато iх i в лiсi, що називався Закалiвкою. Назва лiсу походила вiд однойменноi назви рiчечки, яка дiлила його надвое. В ту саму Закалiвку, яка межувала з селом, i на територii якоi в тi часи переховувались «лiсовi хлопцi» носив пару разiв воду й провiзiю молодий на той час Василiв батько Микитка Микитюк. Пiсля встановлення бiльшовицького режиму на Захiднiй Украiнi посилилася боротьба з iнакодумцями. Інакодумцiв виявилась бiльша половина населення. Масово знищували та арештовували усiх тих, якi не пiдтримували iдеологii радянськоi влади, а продовжували боротьбу за самостiйнiсть та незалежнiсть держави, тобто воiнiв ОУН та УПА. Жорстка репресивна полiтика лише пiдштовхнула активiзацiю нацiонально-визвольного руху украiнського народу, а на мiсце знищених боротьбу продовжували все новi i новi борцi за волю рiдноi Держави. Москалi, як називали радянських мiлiцiянтiв у селах, посеред ночi увiрвавшись в село, почали шастати по хатах, та вишукувати стрибкiв посеред населення. Насправдi, в ту нiч був спiйманий тiльки Микитка. Інших причетних до ворогiв радянськоi влади тодi не знайшли, бо й не шукали. Микитка був единим, хто цiкавив мiлiцiянтiв, а по хатах пройшлись просто, для «профiлактики», щоб «дати людям пуда[3 - Дати пуда (дiал.) – налякати.]». Зазвичай, нi КГБ-сти, нi НКВС-сти до села не приходили без причини. Завжди був той, хто «наводив», тобто давав iм iнформацiю про мiсцезнаходження «лiсових хлопцiв», тим самим допомагаючи радянськiй владi «боротися» з «внутрiшнiм ворогом». За перiод з вересня 1944 до листопада 1945 рокiв радянська влада кiлька разiв офiцiйно зверталась до воякiв УПА з закликами добровiльно здати зброю i «вийти iз лiсiв». Погрожували про фiзичне знищення усiх, хто не здасться добровiльно. Не дивлячись на активну роботу бiльшовицьких агiтаторiв Украiнська Повстанська Армiя не припинила боротьби, а навпаки показала себе, як гiдний супротивник комунiстiв. Показала свою волю та силу у боротьбi за Самостiйну Украiну. * * * Семен Калита, молодий двадцятилiтнiй парубок, ветеран Великоi Вiтчизняноi вiйни, бо рiк був на фронтi, i пiсля повноi перемоги радянськими вiйськами над фашизмом продовжував «сумлiнно» виконувати свiй громадсько-комсомольський обов’язок. На той час вiн вже працював касиром у сiльськiй радi, а також подумував навчатись далi, але для навчання був потрiбен трудовий стаж. Тож тим часом Семен трудився на благо рiдного новоутвореного колгоспу «Зорi комунiзму». Не покладаючи рук писав анонiмки на всiх i вся у вищi органи влади. Така анонiмка поступила i на Микитку Микитюка. Був Микитка стрибком чи не був, розбиратись до кiнця нiхто не став. Розбиратись нiхто й не думав, бо в тi важкi часи взагалi нiхто нi в чiм не розбирався. Микитку, як i багатьох iнших, просто витягнули посеред ночi з хати, «обрихтували» так, що кров лилась з рота i носа, i засиливши мотузку на шию а мiшок на голову, потягли до рiчки. Там, коло старого млина височiла суха береза, яку було видно цiлому селу згори. На тiй березi знайшли повiшеним Микитку мельник iз жiнкою наступного ранку, коли прийшли вiдчиняти млин. Вони й сповiстили Марiю, щоб втiкала, та сховалась у старiй хатi iхньоi покiйноi родички, бо наступною, з ким вчинять розправу, може бути вона, як жiнка стрибка. Де жив Микитка показав мiлiцiянтам Семен. Притулившись, нехай поки що тiльки з самого краю, до колгоспних урядовцiв, вiн всiма силами «боровся» за репутацiю рiдного села. То ж вирiшив чистити його вiд «бандерiвськоi наволочi», доки сил стане, щоб заслужити собi довiру i певну повагу у керiвництва. Чистив Семен добре. Мине час, i внуки знайдуть на горищi повну торбу золотих коронок разом iз зубами, перснiв, годинникiв, жiночих сережок та iншого здобутого тими «чесними» чистками матерiалу. А поки що Семен радiв, бо позбувся клятого стрибка, за що йому, простому касиру, висловили подяку самi обласнi урядовцi. Видали невелику премiю в сумi п’ятдесяти рублiв старими грiшми, та ще й пообiцяли за якийсь час пiдняти на посадi. Згодом Семен багато чого доб’еться. Такi впертi та безлично-цiленаправленi, як Калита, добиваються задуманого завжди. Семен радiв, що Микитки позбувся. Але не за зв’язок зi стрибками помстився Семен Микитцi Микитюку. Для Семена сам факт того, чи був Микита стрибком чи нi, великоi ролi не грав. Семенiв брат Антон також був одним iз воiнiв УПА, пiд позивним «Стрiлець Береза». У вiйну браття Калити воювали по рiзнi сторони барикад. Та Семена за брата все одно болiло. Як не як рiдна кров. Антон втiк за границю, як тiльки Семен дав знати, що НКВС-сти входить в село. Засновуватиметься колгосп. По лiсах пройдуть солдати радянськоi армii, щоб зачистити до останнього тих, хто ще там переховуеться. Замiсть Антона похоронили когось iншого, можливо й не мiсцевого, з повнiстю обгорiлим обличчям. В iншiй ситуацii Семен про Микитку навiть не згадав би, що такий iснуе. Але зараз причина була. Микита Микитюк торкнув Семенове самолюбство, ранив його в саме серце: поки Семен «душив фашистських гнид» на вiйнi, а на справдi був писарем при штабi генерала Корнеева, кривий Микитка засватав дiвчину, що до вiйни припала Семеновi до серця – найпершу в селi красуню Марiю Дудариху, зараз вдову Микитючку. За все б простив Семен Микитку. Навiть, якби й точно знав, що Микитка стрибок – не навiв би на нього. Що йому тi бандерiвцi? Хай собi гуляють лiсами. Не так вже iх багато й залишилось, а скоро й зовсiм зникнуть. Але простити Микитцi Марiйки Семен не змiг. Дуже вiн ii любив. А може й не любив зовсiм, а просто вважав своею власнiстю, на яку не повинен був посягнути нiхто окрiм нього, бо було мiж ними один раз те, що бувае мiж чоловiком i жiнкою. Всього один раз взяв Семен Марiю силою. Не вибачившись i не пообiцявши взяти за жiнку пiшов на фронт. А ось Микитка, дiтькiв виплодок, посягнув на Семенове «добро», за те й поплатився життям. Семен вiд своеi мети нiколи не вiдступав. Принципам не зраджував. Добивався задуманого будь якою цiною, i всiма можливми методами. Навiть зараз, коли вона носила пiд серцем Микиткову дитину, Семен був готовий взяти ii iз малим, тiльки щоб вона знову стала його. Але не все пiшло так, як думав собi Семен. Не все, як вiн планував. Два днi по тiм, як зняли з берези Микитку, Марiя в страшних муках, бiднотi, самотi, i риданнях за замордованим комунiстами чоловiком народила хлопчика, якого назвала в честь свого загиблого на фронтi батька – Васильком. Москалi Марiю не торкали. Вона вiдношення до бандерiвцiв не мала. Семен запевнив тодi «людей в погонах», що Микитка не був одруженим, (бо насправдi обое були тiльки вiнчаними, а цей факт для радянськоi влади вартостi не мав,) бо надiявся, що в подяку за «добро» Марiя вiдплатить йому добром. Перед Марiею Семен падав на колiна i слiзно клявся, що вiн нiчого про арешт ii чоловiка не знав. Що вiн тiльки показав мiлiцiянтам iхню хату, а сам навпаки, захищав Микитку, як мiг. Але: «Вони мали всi докази, що вiн таки був причетний до бандитiв. За те його й повiсили», – тлумачив Марii Семен. Марiя з хлоп’ям тиснулася в сирiй напiвзаваленiй шопцi. Забивши в стелю залiзного гака пiдвiсила вона корито на мотузцi. Туди й поклала новонароджене дитинча. Щодня, вiдробляючи трудоднi в новоутвореному колгоспi, жiнка залишала сина зi своею старою бабусею – единою рiдною душею, яку пiсля смертi Микитки забрала до себе. Марiену хату комунiсти спалили тiеi ж ночi, коли повiсили Микитку. А може зовсiм не комунiсти, а сам Семен постарався, розраховуючи, на те, що Марiя прийме його залицяння, i перейде жити до нього? Свiдкiв, хто й коли пiдпалив хату також не знайшлося, бо пiсля «вiдвiдування» мiлiцiянтами людських осель, охочих пройтися по селу тiеi ночi не знайшлося. Люди тремтiли вiд страху, позачинявшись в хатах, чоловiки пересиджували у пiвницях i, навiть побачивши пожежу у Микитюкiв, не поспiшали гасити. Семен майже щодня бачив Марiю в колгоспi, викликав на бесiду, перестрiвав по дорозi додому. Але Марiя твердо стояла на своему: обминала Семена десятьма дорогами, i до залицянь його була байдужою. Втому, не так багато часу минуло зi смертi Микитки, щоб шукати собi чоловiка. А як i закрадалась iнколи думка в голову жiнки про те, що синовi було б добре рости при батьковi, в ролi батька для свого сина аж нiяк вона не бачила Семена. Марiя нiколи не зможе покохати iншого, як кохала свого Микитку. Вона й досi його кохае. Вiн завжди з нею поруч: де б не йшла, що б не робила. Ночами Марiя розмовляла з покiйним чоловiком, скаржилася на свое бiдне життя, i розповiдала, який красивий синочок у них росте. А часом, плачучи вiд вiдчаю та розпуки, звинувачувала Микитку, що вiн залишив ii саму пропадати в злиднях. «Краще були б закатували обидвох», – казала. Стара Марiена бабуся Олена стала нянькою для малого Василька. Доки Марiя днювала i ночувала на роботi, «пiднiмачи» колгосп, Олена не вiдходила вiд малого. Колисала баба дитину, у трiснутому коритi приспiвуючи, присипляючи його стародавнiми колисанками, i чекала, коли повернеться Марiя, щоб дати дитинi цицьки. Хлоп’я чим день все бiльше худло, i все голоснiше верещало. Не знала стара, як зарадити тому плачу. Не тi вже сили, щоб весь день дитину по хатi на руках носити. Сама, ось, ледь ноги волочить. Сунула дитинi до рота ганчiрочку з розжованою останнiми двома старечими зубами морквиною – малий не стихав. Давала цукру до ротика – кричав. Стара з усiх сил все сильнiше гойдала корито, щоб приспати малого та самiй хоч хвильку вiдпочити – не допомагало. Тiльки Марiя вмiла вгамувати той дикий дитячий крик. Лишень вона входила до хати, виймала малого з люльки, клала собi пiд бiк, пристосовувавши теплу, повну молока, цицьку до малого ротика – Василько починав жадiбно ссати, i на якусь мить плач втихав. Хто ж тодi знав, що той плач зовсiм не вiд голоду, а вiд болю? Якби ж тодi хто знав. Тiльки згодом Марiя зрозумiла, що розгойдуючи люльку, зi стелi, де був забитий гак, сипались глина з вапном просто малому в очi. То вже пiзнiше, аж весною, коли Марiя винесла малого на подвiр’я, сусiдка прийшла подивитись на хлопчика, та придивилась, що в дитини оченята червонi. Марiя щоденно гарувала в колгоспi, iй нiколи було, бо мусить прогодувати себе, i ще два голодних роти. Тiльки зi смерком верталась додому ледве ноги волочачи, а при свiчцi чи каганцi й не помiчала синових червоних оченят. А як i помiчала, то думала, що то вiд плачу. Заливали Васильковi очi материнським молоком, капали лiками, мили-промивали святою водою, навiть до мiського фельдшера возили пiдводою. Їi «випросив» у колгоспi для Василька Семен. Вiн i тут розраховував на вигоду, але марно. Дитятi вже нiчим було не допомогти. Хлопчик ослiп. А Марii з хворим сином не до залицянь. Як жила Марiя з слiпим сином та старою бабусею, як тиснулися втрьох у тiснiй сирiй комiрчинi, як виживали з того клаптика городу, що надiлив iм колгосп пiсля колективiзацii, попередньо вiдiбравши все iхне поле – знають тiльки тi, що жили так само як i Марiя. Тодi всi в селi були однаковими, але не у всiх жiнок чоловiкiв вiшали на березах, а дiти росли слiпими. Ще кiлька рокiв поспiль Семен оббивав пороги Марiеноi хати. То просився на нiч, то кликав замiж, то пропонував допомогу по господарству, але жiнка була неприступною наче кремiнна скеля, бо добре розумiла, що саме вiн, Семен, ii знищив ii чоловiка, зробивши сиротою дитину. Зруйнував ii молоде життя, спочатку позбиткувавшись iз нею, потiм змусивши бiдувати в голодi i холодi, ночами ридати вiд самотностi, а днями батрачити в колгоспi заробляючи гiрку грiнку хлiба. Не змогла Марiя переступити через власну поряднiсть i честь. Не змогла зрадити пам’ятi свого коханого чоловiка. Совiсть iй не дозволяла. Не слухала жiнка й порад колег-доярок, старших за неi вiком вдовиць, якi радили виходити за такого знатного жениха. «Будеш, як уБога за пазухою за тим начальником», «Не марнуй вiку, Марiе, а давай згоду, поки Семен замiж кличе», – говорили, але вона тiльки вiдмахувалась вiд тих слiв, бо сама думка про замiжжя з Семеном наганяла на жiнку страх. Вдень забувалася роботою, а ввечерi гамувала тугу щебетом маленького синочка, що пiдростаючи, робився все бiльше схожим на покiйного Микитку, який був единим чоловiком у ii життi. Семен тим часом, добре зарекомендувавши себе в колгоспi, вiдважився засватати не кого будь, а дочку самого першого секретаря райкому партii, Юстину Гриневичеху. Парубком вiн був гарним: чорний волос, темно-синi очi, високий на зрiст i дужоi статури вiдразу сподобався молодiй дiвчинi. Говорив, наче соловей щебетав, обсипаючи далеко не вродливу дiвчину вишуканими комплiментами. Грати добре свою роль Семен був мастаком. А коли сам Юститин батько запевнив доньку, що такий як Семен зможе багато чого добитися в життi, вона вже вiдмовити не змогла. То був не тiльки Юстинин власний вибiр, а ще й вибiр ii батька, у якого було п’ять дочок на виданнi. Вiдгулявши весiлля, молодий Семен Калита в своi неповнi тридцять рокiв iз подачi тестя з секретяря комсомольськоi органiзацii швидко зайняв посаду парторга, а невдовзi став i головою колгоспу – наймолодшим головою у великому районi на п’ять десяткiв сiл. Марiя Микитючка бiльше замiж не вийшла, i про Семена не згадувала. Калита ж навпаки: темними зимовими вечорами можна було побачити, як здоровенна самотня постать заходить iз-за городiв, стае за низьким хлiвчиком, i дивиться на згорблену вiд важкоi роботи ще зовсiм не стару жiнку. І голос. Семенiв голос. Чи то спiв, а чи ридання, що долiтали до Марiених вух: «Кажуть люди, що дарма, любить iншого вона. Що ми з того, що ти файна, коли-с не моя?» Коли Васильковi було зо п’ять рокiв, схоронила Марiя стареньку бабусю. Сама ледь вслiд за Оленою не пiшла. Вiхворiла той похорон, бо баба Олена виняньчила ii з пелюшок. Була iй замiсть матерi, коли та залишилась сиротою у неповний рiк, а згодом i ii сина виколисала та вибавила. З роками вiдбудували Микитюки й хатину. Трохи допомогли односельчани, трохи Марiя заробила в колгоспi. За роботи усякоi бралась: то дерево рубала в лiсi за вiдсоток; то на колгоспнiм току кукурудзу лупила; влiтку буряки сапала; взимку снiги чистила; худобу доiла; Аж до кровi трiскались руки вiд роботи. Падала вiд втоми, але таки заробила кiлька рублiв, щоб збудувати нову, хоч i невелику оселю. Згодом вiдправила Марiя сина в спецiальний iнтернат, де навчали читати й писати незрячих дiтей. Бо, як казав сiльський фельдшер: «Такий Марiе час, що куди нинi без науки?». Без неi дiйсно нiкуди – розумiла це й сама Марiя. Хоч з Василя не вийшов нi вчитель, нi лiкар, нi iнженер, а таки чомусь, тай навчився. Не малював хрестика замiсть прiзвища, як це робило ще багато людей, та навiть i вона, його мати. В колгоспi головне руки. Руки усiх сiльських жителiв мали бути задiяними в роботi на благо держави i розвитку колгоспу «Зоря комунiзму», що семимильними кроками до того комунiзму рвався. Задiяли i Василя Крiля. Став Василь сторожем тваринницькоi ферми. Хоч нiчого не бачив, але на кожен почутий шум робив пострiл холостим патроном, або голосно звав товаришiв. Тодi вже збiгались iншi сторожi, i розвiдували: що та як. Марii також стало легше, бо якась, хоч i невелика копiйчина, та все ж до хати «капала». Головував Семен в «Зорi комунiзму» понад тридцять п’ять рокiв, i вспiв зiпсувати ще багато людських доль i життiв. Торкнулося те й Василя Микитюка, на прiзвисько Крiль. Не досить було Семеновi Микитки, але як кажуть: «Помсту смакують в холодному видi». Добрим гурманом був i Семен… На двадцятому роцi життя зустрiв Василь дiвчину Олюньку. Зустрiв, це так до слова сказано, а насправдi спiткнувшись на каменi розпростерся посеред дороги прямiсiнько Олюнцi пiд ноги. Дiвчина допомогла йому пiднятися, обтрусила вiд землi його одежу, подала в руки палицю, але самого далi йти не вiдпустила. Допровадила аж до самоi хати. Йшли довгенько, але нi вона, нi вiн розмови не завели. Оля тiльки тiсно стискала Василевi руку, а перед кожною ямкою зупинялась, брала його за обидвi руки i вела, як мати веде малу дитину, що тiльки-но робить першi кроки, боячись, що дитина впаде. На кладцi, бо жив Василь за рiчкою, Оля обiймила хлопця за талiю, i обережно ступала з ним крок у крок, щоб не дай Боже не впав у воду. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=24149100&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом. notes Примiтки 1 Оштимок (дiал.) – обрубок, шматок, тощо. 2 Обдалеки (дiал.) – не дуже далеко, але й не зовсiм близько. 3 Дати пуда (дiал.) – налякати.