Знову вiльна Тамзен Фадаль Як реагувати на запитання, чому завершилися вашi стосунки? Що робити, якщо не буде з ким пiти на вечiрку або нiяк не скидатимуться зайвi кiлограми, коли вже настав час для нових побачень? Як не втратити вiру в себе та людей пiсля розлучення? На цi та iншi запитання вам допоможе знайти вiдповiдi книжка вiдомоi письменницi та телеведучоi Тамзен Фадаль «Знову вiльна». Ця книжка е путiвником вiд завершення шлюбу до нового життя, а також нових стосункiв, якщо ви все-таки вирiшите, що iх хочете Колишня керiвниця бiзнесом iз пошуку партнерiв вiдверто дiлиться у своiй книжцi iсторiею свого розлучення, прийняття себе в новому статусi i перетворення на нову жiнку. «Це ви тут винагорода» – це все, що потрiбно знати жiнцi про пiдготовку до новоi свободи та новоi себе. Тамзен Фадаль Знову вiльна Copyright © 2015 by Tamsen Fadal М. Пухлiй, пер. з англ., 2020 © «Фабула», макет, 2020 © Видавництво «Ранок», 2020 * * * ПРИСВЯЧУЮ ЦЮ КНИЖКУ СВОЄМУ ТАТОВІ – ЧОЛОВІКОВІ, ЩО НАВЧИВ МЕНЕ ІСТИННОЇ ЛЮБОВІ. Як любити, навiщо любити й чому любити знову – нормально. Я намагаюся щодня жити згiдно з його словами i його вiрою, щоб вони принесли менi те саме щастя, яке було у нього завдяки життю з моею покiйною матiр’ю, що iй так i не судилося побачити, як я виросту в жiнку, якою вона, сподiваюся, пишалася б. Подяки Бiльшiсть iз вас знае мене як тележурналiстку, письменницю, пiдприемницю й ведучу. Незалежно вiд того, перетиналися ми у студii чи на вулицi чи ви читали моi тексти, вам вiдомо, що у мене виникли тимчасовi перешкоди. Так траплялося з нами всiма. Однак саме те, що ми робимо пiд час падiнь, визначае, як високо ми зрештою злетимо. Я дiзналася про це вже давно, i цей урок iз року в рiк залишаеться правдивим. У мене це почалося замолоду. Наступного дня пiсля Рiздва я втратила матiр. Менi було двадцять рокiв. Мати завжди мрiяла про весiлля та про чудового чоловiка й прекрасну родину для мене. Проте я сподiваюся, що вона стежить iз небес i тiшиться з того, як склалося мое життя, незважаючи на те, про що ми обидвi мрiяли. У своiх мандрах я щоденно думаю про неi, згадуючи ii силу, цiнностi й любов, яку вона вiддавала нашiй родинi, щоб орiентуватись у життi. Узявшись записувати своi думки й писати про те, що допомагае менi з дня у день на шляху до цiеi новоi, недослiдженоi територii мого життя – мого розлучення,– я гадки не мала, що моi безладнi поради самiй собi колись будуть опублiкованi в черговiй книжцi. Спершу я просто записувала чи фiксувала те, що допомагало менi упродовж розриву стосункiв, i новi проблеми, якi виникали щодня. Лише начитавшись електронних листiв вiд численних жiнок iз усiеi краiни, що опинилися в такiй самiй ситуацii, та поговоривши з ними, я усвiдомила: справа не в розлученнi, а в часi, коли ми стаемо новими жiнками. Я маю подякувати безлiчi людей, але передусiм – своему татовi, Джимовi Фадалю. Вiн завжди буде вiрити в любов. Я бачила, як вiн утратив мою матiр через рак, але пiсля того сам виростив двох дiтей, нiколи при цьому не перестаючи вiрити в любов. Багато рокiв по тому вiн знайшов Керол, яку досi зве своею нареченою. Колись давно вiн сказав менi, що краще бути самiй, анiж самотньою з кимось. Вiн вiрив серцем i душею, що iстинна любов iснуе, i передав цю думку менi, а я вiрю, що можу передати ii вам. Мушу подякувати своему братовi, Крiстановi Фадалю, та братовiй, Дженн Фадаль, якi слухали мене щодня перед початком роздiльного проживання з чоловiком, а потiм – пiд час розлучення. Менший брат був моею опорою, i саме вiн дав менi знати: хоч що станеться, все буде гаразд, а я, врештi-решт, виберуся з цього сильнiшою. Моему небожевi, Себастьяну: твоя маленька усмiшка щоденно нагадуе менi, що на цьому свiтi iснуе чисте щастя. Моiй неймовiрнiй редакторцi, Елiзабет Беер iз видавництва St. Martin’s Press: звiдки менi було знати, що вiдтодi, як я зустрiнуся з тобою, щоб обговорити свою iдею й думки, ми станемо справжнiми подругами, що пройдуть разом величезну частку цiеi подорожi? Ти була неймовiрна, i я завжди буду за це вдячна. Цi сторiнки наповненi твоiм серцем, душею й численними твоiми порадами менi, а ще ти змусила мене повiрити, що я справдi можу допомогти людям, якi читають цю книжку сьогоднi. Стiвовi Коену з видавництва St. Martin’s Press, iз яким я пообiдала разом одного дуже важливого дня у своему життi пiсля багатьох рокiв спроб зустрiтися вдень. Того дня, який вiн зробив стерпним, хоч i сам тодi про це не вiдав. Керол Манн, моiй лiтературнiй агентцi, яка вперше зустрiлася зi мною понад десятилiття тому, коли я ще навiть не була замiжня. Вона заохотила мене вкотре розписати все це на паперi пiсля того, як мiй шлюб розпався, щоб подiлитися досвiдом i порадами. Ця книжка стала можливою завдяки тому, що вона скористалася моiм голосом i своiм досвiдом. Карен Келлi, вiд усього серця – дякую. Ти була зi мною, вiдколи я вперше в життi замислилася про написання книжки. Ти вiрила в мою iдею та мiй голос, i, якби ти не вдосконалювала цього голосу, ця книжка не стала б можливою. Ти – людина, якiй я можу зателефонувати пiсля кiлькох мiсяцiв мовчання й розпочати з того, чим ми закiнчили. Пiтеровi Голдбергу, моему телевiзiйному агентовi, який обрав мене на телеринку, коли я була простою молодою репортеркою, i прищепив менi вiру в себе, щоб iншi теж у мене повiрили. Даян Дануа, ти була менi сестрою, близькою подругою й людиною, яка бере слухавку щоразу, коли менi треба посмiятися, поплакати чи попросити тебе повторити ту саму пораду, яку ти повторила вже мiльйон разiв. Ми познайомилися 2001 року на заходi для самотнiх людей у Фiладельфii i весь вечiр шукали хлопцiв. Зрештою стосунки з тобою стали найкращими, якi я там зав’язала. Шеннон Елiзабет: хоч ми й кузини, для мене ти – справжня, наче рiдна сестра. Ти взяла участь у моему життi в безлiч способiв, i я радiю щоразу, коли ми збираемося разом як справжнi родички. Бет Фельдман i Марто Трейсi: ви обидвi вiд Нью-Йорка до Лос-Анджелеса вiрили в мене вiд самiсiнького початку й залишалися зi мною до сьогоднi. Не уявляю свого життя без вашоi любовi, вашого заохочення й вашоi вiри в мою iдею. Дуже-дуже люблю вас обох. Ребеццi Мiллмен, подрузi, яка завжди в мене вiрила й досi залишаеться людиною, на яку я завжди можу розраховувати. Найспокiйнiшiй людинi, яку я знаю,– Джессiцi Белуччi. За багато рокiв ти одержала багацько телефонних дзвiнкiв на нервах i стала оком безлiчi моiх бур. Я дякую тобi знов i знов, але цього завжди недостатньо. Крiстi й Теде Скофiлд: якщо згадати всi особливi подii мого життя у Нью-Йорку, то ви обидвое вiд самого початку були невiд’емною частиною цих моментiв. Вiд порад до смiху та потужноi любовi, що iх ви даете як одне одному, так i людям довкола себе. Оджiнiко Обiекве, ти – взiрець оптимiзму, бо постiйно нагадуеш менi, що треба рухатися вперед i вгору. Валерi Велес i Даян Поттiнгер, ви обидвi знали дуже багато ранiше за всiх iнших i допомагали менi почуватися гарною всерединi й зовнi, попри днi, коли менi навiть iз лiжка вилазити не хотiлося. Заку Р. Смiт, ти показав менi, як слова можуть змiнити свiт, людину й чиесь життя. Я навiки заворожена всiма тими моментами, якi ти обернув на слова, просто слухаючи й допомагаючи менi пояснити своi думки в цiй книжцi. Усi ви були справжнiми друзями, нiколи не вiдверталися вiд мене, тiшилися з мене в часи веселощiв i не кидаете мене надалi, навiть якщо менi раз у раз випадають слiзнi вечори. Я навiки вдячна вам усiм за всю ту щиру любов, яку ви менi подарували. Неймовiрним жiнкам i чоловiкам, якi подiлилися зi мною своiми думками та iсторiями. Вашi iсторii були надзвичайно особистими, i розповiдати iх часто було складно. Цi iсторii допомогли менi зрозумiти, що це справдi мандрiвка, i ми кожноi ii секунди, хоч би якою складною вона була, опинятимемось у кращому становищi й заново вiдкриватимемо в собi кращу людину. Дякую, що вiдкрили своi серця й довiрилися менi тодi, коли були найбiльш уразливi. А ще – всiм хлопцям, яких я кохала ранiше, у час, коли менi, певно, не хотiлося вам дякувати,– тепер я вам дякую. Ви показали менi, що вiдкривати свое серце нормально, а ще нормально, якщо щось просто не виходить. Це просто нормально. Дякую вам за митi, якi ми роздiлили, та за спогади, що досi раз у раз викликають у мене усмiшку. Минуле прекрасне для тих, хто навчився жити теперiшнiм. І нарештi – Матсеновi, найпухнастiшому чоловiчковi в моему життi, який, напевно, знае бiльше iсторiй про мене, нiж будь-хто на свiтi. Вiн роздiлив зi мною бiльше слiз i радощiв, нiж я можу згадати. Вiн злизував отi сльози, коли я була сумна чи налякана. Суботнiми вечорами, коли ми лежали пiд ковдрою на диванi й дивилися кiно, вiн часто випрошував пiцу. Вiн давав менi привiд пiдводитися та йти на прогулянку тими ранками, коли менi хотiлося знову накрити голову ковдрами та пролежати пiд ними весь день. Безумовна любов. Ось що я хочу подарувати вам на подальших сторiнках. І сподiваюся, що ви знайдете спосiб вiчно дарувати ii собi. Цiлую, Тамзен Вступ. Моя неiдеальна казка Краще бути самiй, анiж самотньою з кимось.     Тато 2007 року я вийшла замiж у The New York Times. 2012 року я розлучилася в New York Post. Це не зовсiм iсторiя Попелюшки, зате це – моя iсторiя. У цiй неiдеальнiй казцi ми з прекрасним принцом керували бiзнесом iз пошуку партнерiв. Молоде закохане подружжя допомагае iншим знайти кохання. Чи може бути щось iдеальнiше? Вiнцем нашого роману стало спiльне написання двох книжок, у яких ми навчали жiнок ходити на побачення. Першою була «Why Hasn’t He Called?» («Чому вiн не зателефонував?»), а наступною – «Why Hasn’t He Proposed?» («Чому вiн не освiдчився?»). Коли iсторiя нашого розлучення потрапила на шпальти газет, з’явився жарт: мовляв, третя наша книжка мае зватися «Why Didn’t I Leave Sooner?» («Чому я не пiшла ранiше?»). Ночами я нерiдко ставила собi те саме запитання, проте не смiялася. Беручи участь в управлiннi бiзнесом iз пошуку партнерiв, я дiзналася чимало. Усi хочуть знайти свого единого чи свою едину. Усi про це думають, говорять, мрiють i навiть платять за це – як у прямому, так i в переносному розумiннi. Бiльшiсть людей також готова практично на все, щоби знайти та втримати свого единого чи свою едину. Якщо й коли щось iде не так, нiхто, вочевидь, не знае, що робити далi. Хотiти починати з нуля у тридцять, сорок чи п’ятдесят iз лишком рокiв не прийнято, тож експерти з питань шлюбу зазвичай цього не навчають. Я знаю, що ми не навчали. Оскiльки мое розлучення стало непристойно, принизливо, нудотно публiчним видовищем, я зрозумiла, що мушу притьмом узяти пiд контроль свое несподiвано вiльне нове життя. Менi довелося дiзнатися, що через недавне розлучення з мене, моiх друзiв i чоловiкiв, iз якими я, врештi-решт, почала зустрiчатися, полiзуть усiлякi дурощi. Усi мали для мене якiсь поради. Деякi з них були непоганi, а деякi – просто жахливi. Я була змушена перебирати нескiнченнi й часом неприемнi «рекомендацii» щодо того, як менi жити по-новому, та вирiшувати, що менi пiдходить. Я написала цю книжку, щоб розповiсти, що я дiзналася вiд iнших i з власного досвiду, як починати з нуля у двадцять першому столiттi. Я написала цю книжку, зокрема, тому, що зрозумiла, як важливо для жiнки, яка хоче успiшно оговтатися вiд розлучення, повернути собi емоцiйну, iнтелектуальну й фiзичну цiлiснiсть. Подумайте над цим. До розлучення ви були половинкою пари. Бачили себе частиною бiльшого цiлого, та цього цiлого вже не iснуе. Ким ви станете тепер, вирiшувати вам. Ким ви тепер станете – справжньою, повнiстю актуалiзованою особою чи зменшеною версiею тiеi людини, якою можете й маете бути? Сподiваюся, ви, як i я, оберете перший шлях. Ця книжка покликана допомогти вам. Розiрвавши стосунки, я не розповiдала про це бiльшостi друзiв чи комусь iз колег. Я схудла. Геть не спала. Була сама не своя. Багато плакала. Уникала спiлкування. Люди думали, що я засмучена, бо намагаюся завести дитину пiсля сорока. Вони й гадки не мали, що я тихо мучуся через кiнець свого шлюбу. А тодi я потрапила до свiтськоi хронiки. У травнi 2012 року в New York Post надрукували першi вiдомостi про мое розлучення. Далi статтi виходили одна за одною. Якщо перша стаття була кепська, то наступнi кiлька ще гiршi: детально розповiдали про нашi сварки, скандали та iншу жiнку, що буцiмто з’явилася в мого колишнього чоловiка. Одного надзвичайно болючого вечора я працювала розпорядницею на iвентi за участю безлiчi зiрок. Мiж виконанням обов’язкiв господинi й розмовами зi знаменитостями, яких я того вечора виводила на сцену, я приймала електроннi листи й телефоннi дзвiнки вiд журналiстiв, водночас iстерично ридаючи в куточку, бо знала: невдовзi оприлюднять ще бiльше сенсацiйних особистих подробиць. Наступного ранку працiвники телевiзiйноi станцii зiбралися довкола щойно доправленоi газети, читаючи про найчорнiшу смугу в моему життi. Їх можна було зрозумiти. Для них це було шоком i несподiванкою. А позаяк я до цього чудово приховувала свое приватне життя, оприлюдненi подробицi ще бiльше збуджували iнших i завдавали менi ще сильнiшого болю. Саме тодi я усвiдомила, що мiй шлюб таки стане частиною статистики. Пiсля рiчок слiз, фальшивих усмiшок, за якими ховався бiль, нечемних запитань вiд допитливих людей на вечiрках i серйозного погiршення балансу на банкiвських рахунках (через медiаторiв, окремi квартири та грубий подiл спiльного колись бiзнесу) я усвiдомила, що маю визнати: я – вже не «ми», а знову просто «я». Але хто я така? «Мене» не iснувало вже дуже давно. Вiдколи я перестала функцiонувати як окрема одиниця, минуло багато рокiв. Вечерi, святкування, вiдпустки й навiть ночi, проведенi самотою на диванi, насправдi не минали для мене на самотi. Вiн був поруч, навiть тодi, коли я могла й не хотiти цього. Проте менi здавалося, що мати когось легше, нiж не мати нiкого. Я гадки не мала, як iснувати самiй по собi. Якби ж то якийсь досвiдчений, чесний i безстороннiй голос надавав менi поради про те, як пережити цю емоцiйну катастрофу! Оскiльки я керувала бiзнесом iз пошуку партнерiв у Нью-Йорку, менi не бракувало думок про самотне життя як iз чоловiчоi точки зору, так i з жiночоi. Я мала беззаперечнi докази на користь того, що на свiтi е вiльнi хлопцi, та в умовах особистого апокалiпсису, який спiткав мене пiсля розлучення, геть не бажала зустрiчатися з кимось iз них. Натомiсть я вирiшила зробити те, що роблять багато жiнок пiсля розриву стосункiв чи розлучення: повернутися до старого кохання. Точнiше кажучи, свого першого кохання й цiлковитоi протилежностi своему колишньому чоловiковi. Якщо я була Елiзою Дулiтл, то вiн був моiм професором Генрi Гiгiнсом. Цей чоловiк навчив мене подорожувати, куховарити, насолоджуватися чудовим вином i пiзнавати свiт на практицi. Я гадала, що вiн «утiк». Вiн не бажав пов’язувати життя зi мною, коли я була молодша. І, як виявилося, не бажав пов’язувати життя зi мною згодом. Безперечно, Елiза теж переростае Гiгiнса. Тож я дiйшла крайнощiв, повторюючи один токсичний сценарiй, щоб не повторювати iншого. Це не було прогресом. Почавши нарештi зустрiчатися з «новими» чоловiками, я, маючи багаторiчний досвiд професiйного пошуку партнерiв, начебто мала б ходити на побачення з найчудовiшими холостяками Мангеттена. Начебто. Але це не так. Хоч скiльки пар я з’еднала, я знала, з якого тiста злiплена бiльшiсть людей, що сидiли за столом навпроти мене, та вже не знала напевне, з якого тiста злiплена сама. Вiдтодi я поговорила з безлiччю жiнок, якi пiсля розриву стосункiв почувалися так само: розчарованими й розгубленими. Я пережила всi нездоровi сценарii шлюбу й кошмари на побаченнях, якi тiльки можна уявити. Та хiба це не стосуеться нас усiх? Усi ми – вiд мами-домогосподарки, яку покинув чоловiк заради молодшоi жiнки, до Гвiнет Пелтроу з ii «свiдомим роз’еднанням»[1 - Гвiнет Пелтроу популяризувала термiн «свiдоме роз’еднання» (conscious uncoupling), говорячи про свое розлучення з Крiсом Мартiном, i через це потрапила пiд шквал критики. Свiдоме роз’еднання визначають як умiння зрозумiти, що кожне роздратування та кожна суперечка у стосунках була сигналом про необхiднiсть зазирнути всередину себе й визначити негативне внутрiшне явище, що потребуе зцiлення. (Тут i далi прим. пер.)] – публiчно ошельмованi чи осоромленi вiч-на-вiч, маемо однаковi iсторii, хоча всi нашi iсторii унiкальнi. На свiтi вдосталь книжок про побачення. Кiлька з них написала я. Ця книжка до них не належить. Якось, коли я у двадцять три роки складала речi в багажник i вирушала на свою першу роботу в теленовинах в Оук-Гiлл, що в Захiднiй Вiрджинii, батько дав менi пораду стосовно особистого життя. Вiн сказав: «Краще бути самiй, анiж самотньою з кимось». Правду кажучи, це речення здалося менi безглуздим. Лише наприкiнцi свого розлучення я збагнула, про що саме говорив батько. Я була самотня з кимось, але не бажала це розумiти. Ця книжка – про те, як навчитися розрiзняти цi поняття й навчитися цiнувати свое товариство. Лише тодi ви матимете бодай якийсь шанс на щастя з iншою людиною. Розрив стосункiв чи розлучення змiнюе людину назавжди. Вона може замислитися, чи будуть свята коли-небудь такими, як ранiше. Вона й думати не хоче про званi вечерi й самотнiсть у компанii. Почуваеться так, нiби ii товариство всiм неприемне, бо воно неприемне iй самiй. Кiнцевий результат: ще одна нiч у вiдчаi. «Знову вiльна» – це все, що вам потрiбно знати про пiдготовку до новоi свободи та пiдготовку до нового життя, а також нових стосункiв, якщо ви вирiшите, що iх хочете. Саме цi дii та установки з дня у день приносили користь менi, i я хочу розповiсти про них вам. Можливо, вас зворушить одне-два речення з цiеi книжки; можливо, ви кластимете ii бiля тумбочки перед сном i перечитуватимете знов i знов. Сподiваюся, що ви зрозумiете: найгiрше вже позаду, а майбутне, яке ви створите, буде кращим за все, що ви пережили ранiше. Утiм, створення нового майбутнього – це процес, що, як i створення будь-якого якiсного продукту, може тривати довго. Змiни вiдбуватимуться з вами поетапно. Очiкуйте складних перiодiв на початку й невеликих перешкод на шляху. Розiрвавши стосунки, я взагалi не думала, що знову стану в чомусь успiшною. Ба бiльше. Попри своi професiйнi успiхи, я ще нiколи не почувалася такою невдахою. Проте завдяки численним мудрим порадам, стратегii дiй та змiнi переконань i настрою я усвiдомила, що цей «кiнець» е новим початком для тiеi людини, якою я маю бути насправдi. Я хочу допомогти вам дiйти того самого. Ви зазнаете невдачi лише в одному випадку: якщо не пiдете далi. Це не означае, що у вас не було чудових спогадiв чи неймовiрних миттевостей, яких нiхто нiколи не зможе зрозумiти чи замiнити. Це просто означае, що у вашому життi розпочався новий етап. Колись на свiтi був вiн. Потiм на свiтi були ми. Тепер на свiтi е просто ВИ, i вже настав час. Час негайно поринути в життя новоi вiльноi жiнки. Ця книжка е путiвником для подорожi, починаючи вiд розриву стосункiв чи розлучення до етапу, на якому ви будете тiею людиною, якою маете бути. А може, тiею, якою були завжди. Пiд цiею обкладинкою мiститься доволi вiдвертий погляд на те, як я перетворила кiнець свого шлюбу на життя, яким i мала жити. Вам я бажаю того ж. Я навiть зiбрала групу серйозних людей – експертiв зi щастя, фiнансiв, органiзацii, кар’ери, здоров’я й не тiльки,– щоб вони подiлилися порадами й думками стосовно цих та iнших важливих тем. Вважайте iх своiм персональним командуванням, готовим провести вас через складнi етапи й радiти вашим успiхам. Ваша особиста подорож до перетворення триватиме близько року. Усi зцiлюються та зростають рiзними темпами. Саме тому я не кажу, що ви маете зробити все одразу, та ви маете рано чи пiзно це зробити. Рiк – це не такий уже й великий термiн. Вiзьмiть вiд нього якнайбiльше, а для цього не марнуйте безцiнних хвилин, оплакуючи минуле й тривожачись через майбутне. Як сказав би Рам Дасс, «будьте тут i тепер»[2 - Рам Дасс (справжне iм’я – Рiчард Алперт) – американський духовний учитель, колишнiй психолог. Найвiдомiша його книжка – «Be Here Now» («Будьте тут i тепер»).]. Робiть те, що потрiбно, тодi, коли це здаеться доречним. Я виклала матерiал у цiй книжцi послiдовно, розпочавши з того, що потрiбно зробити найперше, та попрямувала до кульмiнацii, у якiй ви станете впевненою, щасливою жiнкою, яка ходить на побачення, проте не зациклюеться на необхiдностi мати партнера, якщо це – не зовсiм те, що треба. Деякi зi своiх улюблених книжок, тi, якими я дорожу з року в рiк, менi не потрiбно читати вiд початку до кiнця. Це – тi самi книжки, якi я можу брати й розгортати в тi часи й митi, коли потребую iх найбiльше. Я написала «Знову вiльна», щоб ви могли взяти ii та скористатися нею як стимулом iти вперед. Або розбити скло в екстренiй ситуацii. Я написала цю книжку, щоб ви могли взятися за неi, коли вам поставлять страшне й неминуче запитання про те, чому завершилися вашi стосунки; коли вам не буде з ким пiти на вечiрку чи коли нiяк не скидатимуться останнi десять зайвих фунтiв, особливо перед пристрасним першим побаченням. Щоби пройти повторний експрес-курс iз перетворення цього побачення на найкраще в iсторii, знайдiть роздiл «Це ви тут винагорода». Це справдi початок. Приймiть його. Далi буде тiльки краще, якщо ви дозволите цьому статися. Роздiл перший. Спершу щасливе вiльне життя, а потiм – тривале та щасливе життя Який це чудовий сюрприз – нарештi дiзнатись, якою несамотньою може бути самотнiсть.     Еллен Бурстiн Як ми до цього дiйшли? Надворi був травень 2012 року. Розкiшний мангеттенський вечiр. Не надто спекотний i не надто холодний. Я була на майданчику на даху готелю Gansevoort Hotel – приiхала на вечiрку свого каналу. Звiдти було видно мiсто з усiх ракурсiв. Коли сонце почало сiдати, воно стало прекрасним пейзажем, спокiйною оазою серед урагану колотнечi, яким стало мое життя. Подробицi мого розлучення саме засвiтились у таблоiдах. Я не надто волiла натрапити на неминучi багатозначнi погляди, спiвчутливе бурмотiння, а особливо – нетактовнi запитання колег i стурбованiсть друзiв по роботi, тож сумнiвалася, чи слiд менi взагалi вiдвiдувати цей захiд. І все ж я поiхала. Роз’iхавшись iз чоловiком, я хутко вирiшила, що спробую говорити «так» усьому. Я ходила вечiркою, затаiвши гнiв. Повторювала собi: «Я це можу». Статтi вийшли та зникли, а я досi стою, хай i на нетвердих ногах. Я журналiстка, а мое розлучення – несвiжа новина. Вперед i вгору. Я запхала до свого мозку весь шаблонний позитив, на який здобулася, i вiдмежувалася вiд свого смутку. Тодi пiдвела очi й побачила, що передi мною стоiть колишнiй знайомий по роботi, схожий на ведмедя гризлi й трохи напiдпитку. Ми знали одне одного вже кiлька рокiв, хоча менi вiн не надто подобався, i я йому теж. У цьому середовищi менi геть не хотiлося з ним перетинатись. Я нагородила його тiею напiвусмiшкою, якою обдаровують тих, кому нема бажання всмiхатись, i сказала: «Привiт». Вiн не промовив анi слова. Вiн, схожий на вежу, чолов’яга шiсть футiв три дюйми заввишки, вiд якого навiть у найтверезiшому станi тхнуло шотландським вiскi й дуже часто смердiло брутальнiстю людини, якiй е що доводити, без жодного слова розвiв руки та обняв мене, мiцно притиснувши до грудей. Сказав вiн лиш одне: «365 днiв по тому все буде iнакше. Пам’ятай про це». З-помiж усiх спiвчутливих усмiшок i численних сказаних пiд носа «дуже прикро» його слова зворушили мене найбiльше. Я згадую iх щоразу, коли намагаюся подолати нову перешкоду, проблему чи чергову перепону. «365 днiв по тому все буде iнакше». Цей чоловiк менi й досi не до вподоби, та я все одно навiки вдячна йому за пораду. Найперше – довiряйте собi Знати, кому можна довiряти, важливо, але важливо й не звертатися за порадами до людей, якi мають конфлiкти iнтересiв, особистi плани чи, навпаки, е надто добрими, щоб висловлювати хоч якусь критику. Моi друзi й рiднi були аж занадто милi. Власне кажучи, бiльшiсть найближчих менi людей хотiли, щоб менi стало краще на душi, тож тримали язики за зубами тодi, коли мали просто волати менi про те, що я виробляю iз собою в них на очах. Як я довiдалася, переходячи у становище знову вiльноi, менi важливо мати бiльше, нiж одного об’ективного порадника. Мiй брат частенько жартуе, що я люблю проводити опитування, з’ясовуючи, що робити, коли в моему життi виникае дилема. Навiть коли мiй шлюб добiгав кiнця, я весь час питала найближчих собi рiдних i друзiв: «Що менi робити?», «Я можу це виправити?», «Чи буду я успiшною сама по собi?», «Це я винна?» Менi пощастило: е люди, що знають мене дуже добре i знають про мою схильнiсть ставити запитання, на якi можу вiдповiсти лише я сама. Рекомендую вам, iдучи далi, оговтуючись вiд розриву стосункiв i перетворюючись на нову жiнку, шукати вiдповiдей на цi запитання всерединi. Оточуйте себе людьми, яким можете довiряти, та передусiм довiряйте самiй собi. Лише ви можете доправити себе до наступного мiсця, у якому вам судилося побувати.Ви – це не ваш сiмейний стан Ви – це не ваш сiмейний стан Це звучить доволi просто, та навiть у наш неймовiрно просунутий час люди продовжують лякатися слова «розлучення». Так моi бабусi й дiдусi говорили про рак – «слово на “р”». Дехто його досi називае «словом на “р”», особливо люди на «п», тобто пари. Багато людей, що належать до пар, не надто люблять слухати про розлучення. Їм не можна ставити це на карб. Я досi не надто люблю про нього слухати, але тут iдеться про вас i про те, як зробити так, щоб ваше «р» вас не визначало. Коли однiй моiй подрузi вперше довелося вiдповiдати на запитання про стосунки у бланку в кабiнетi лiкаря, вона завмерла. Вона вже пережила розрив стосункiв i розповiдала менi, чого очiкувати. «Я не могла примусити себе позначити пункт “розлучений/-а”,– згадуе вона.– Я не була тiею, ким себе вважала. Я побiгла до дамськоi кiмнати й добряче поплакала». Вiдколи Лора побувала в кабiнетi того лiкаря, минув не один рiк, i зараз вона належить до стабiльноi, щасливоi пари, i саме це допомагае iй згадувати тi першi днi пiсля розлучення з великою нiжнiстю: тепер вони для неi позаду. Пам’ятайте це. Ви – не категорiя. Незамiжня. Розлучена. Вдова. Ви – не статистика. Ви – людина, яка невдовзi розпочне життя в абсолютно новiй динамiцi та абсолютно новi стосунки iз собою. Якщо ви до цього ще не дiйшли, то не страшно, але знайте, що до цього дiйдете. Я пам’ятаю той день, коли мiй чоловiк виiхав iз нашоi квартири. Усi до одного предмети в нашому колись спiльному просторi нагадували менi про якусь подiю, якусь мить, якийсь час, коли ми були щасливi. Тодi я не могла уявити себе окремим «я» замiсть «ми». Менi довелося звикати до цього година за годиною, а тодi – день за днем. Ба бiльше. Якщо вже зовсiм чесно, я довго вiдмовлялася вiрити в те, що ми розходимося й розлучаемося не тому що ми були такi щасливi разом, а тому що менi було страшенно лячно знову стати вiльною. Менi було важливо усвiдомити: сьогоднi я вже не буду в тому становищi, у якому перебувала два роки тому. Матерiал вiд командування. Як повернути собi впевненiсть Моя подруга докторка Дiана Кiршнер – психологиня, експертка PBS iз питань кохання та авторка бестселерiв. Вона допомогла тисячам вiльних людей i пар розпочати стосунки своеi мрii. Докторка Дiана – авторка книжок «Знайдiть свою половинку в iнтернетi за шiсть простих крокiв» («Find Your Soulmate Online in Six Simple Steps»); «30 днiв до кохання: найкращий посiбник iз виходу з кризи у стосунках» («30 Days to Love: The Ultimate Relationship Turnaround Guide»); «Як укласти угоду: посiбник iз довготривалого кохання вiд менторки» («Sealing the Deal: The Love Mentor’s Guide to Lasting Love»), а також бестселера про побачення «Кохання за 90 днiв» («Love in 90 Days»), покладеного в основу ii персональноi програми на PBS Finding Your Own True Love («Знайти свое iстинне кохання»). ДАЙ СВОЄ ВИЗНАЧЕННЯ ВПЕВНЕНОСТІ. Почуття самоповаги, гiдностi та любовi до себе, що дае змогу вiдчувати зв’язок iз iншими, а також почуватися привабливою, симпатичною, люблячою та успiшною як людина i як жiнка. ЯКИМ ЧИНОМ НИЗЬКА ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ В НЕЩОДАВНО РОЗЛУЧЕНИХ ЖІНКАХ? Скорбота за стосунками чи сум за колишнiм. Вiдчуття пригнiченостi. Втрата апетиту. Труднощi з концентруванням. Безсоння. Бiль i страждання (фiзичнi та емоцiйнi). Напади плачу. Втрата iнтересу до звичноi дiяльностi. Ізолювання вiд iнших (ВЕЛИКА проблема!). Майже завжди – негативнi внутрiшнi дiалоги багато про що чи про все з такого списку: • Вони занадто старi, вже не тi, занадто гладкi, несимпатичнi, зiпсований товар чи непривабливi. • Почуття гiркоти чи недовiри до себе. • Шкода себе, уявлення про себе як про жертву. • Засудження та неприйняття всiх чоловiкiв як козлiв. • Утрата вiри в людей, у себе чи в кохання. Подiбнi реакцii цiлком нормальнi; iм не треба опиратись, iх не треба засуджувати. Почуватися так нормально. Та, зупинившись на цих реакцiях, ви нашкодите собi, продовжуючи цикл самотностi, низькоi впевненостi в собi та низькоi самооцiнки. У жiнок, якi не оговталися вiд стосункiв за шiстнадцять тижнiв пiсля розриву, спостерiгають знижену активнiсть у дiлянках мозку, пов’язаних iз емоцiями, мотивацiею та увагою. Це – фiзична змiна в мозку. Саме тому так важко зосередитися на чомусь, так важко встати й пiти. Не дозволяйте собi терпiти так довго без втручання (див. далi). ЯК ПОВЕРНУТИ СОБІ ВПЕВНЕНІСТЬ? РОЗПОВІДІ. Показано, що розмови про власнi негативнi почуття знижують активнiсть у тiй частинi мозку, що вiдчувае бiль, а зустрiчi з близькими друзями спонукають мозок видiляти природнi опiоiди, схожi на знеболювальнi речовини, що мiстяться в опii. Друг чи подруга, яким ви довiряете, також може пiдвищити впевненiсть у собi. Те саме стосуеться розмов iз добрим терапевтом чи коучем зi стосункiв. Якщо вам потрiбен коуч, який знае все про допомогу жiнкам у вiдновленнi пiсля розриву стосункiв, такого можна знайти за адресою www.lovein90days.com/dating-coach/. МЕДИТАЦІЯ/РЕЛАКСАЦІЯ. Щоб звiльнитися вiд болю в серцi, дослiдники з Унiверситету Джонса Гопкiнса рекомендують практикувати технiки релаксацii, зокрема медитацiю, глибоке дихання чи ведення щоденника, де ви маете записувати iнформацiю про своi почуття. Це прискорить повернення впевненостi в собi. СОН дуже важливий для полiпшення настрою. Утiм, у пригнiченому станi зi сном можуть бути проблеми. Це – ще одна причина замислитися про програму регулярноi релаксацii чи медитацii, адже показано, що вони допомагають спати краще. Також можна спробувати теплу ванну з лавандовою олiею та/або вiдмову вiд спонукальноi дiяльностi – наприклад, перевiряння електронноi пошти, перегляду телевiзора чи сидiння в мережi по кiлька годин перед сном. ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ сприяе видiленню опiоiдiв – цiлком натуральних знеболювальних. Регулярнi походи до спортзали допоможуть вам вiдчути задоволення собою. Спершу просто спробуйте десять хвилин походити, порозтягуватися чи вдатися до будь-якоi iншоi фiзичноi активностi i подивiться, що з цього вийде. Цi десять хвилин можуть забезпечити вам прогрес у всьому! УЯВНІ РОЗМОВИ З КОЛИШНІМ. Люди, якi ведуть зi своiми партнерами уявнi розмови, що допомагають iм попрощатися з колишнiми, бiльшою мiрою полегшують собi горювання, нiж тi, хто iх не веде. Можна написати листа й не вiдправити його чи поговорити з подушкою на крiслi, що символiзуе вашого колишнього. Можливо, це варто робити на сеансi в терапевта чи коуча. ЯК МОЖНА ПІДВИЩУВАТИ ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ? Пропоную свою вправу для пiдвищення впевненостi в собi «Поворот на 180 градусiв», узяту з моеi новоi книжки «Таемниця дiамантового “я”: прощавай, внутрiшнiй критику,– вiтаю, прийняття себе, спокою i довговiчна любове» («The Diamond Self Secret: Say Goodbye to Your Inner Critic and Hello to Self-Acceptance, Serenity, and Lasting Love»). Вона справдi допомагае! Прочитайте кожен пункт, а тодi заплющте очi й неспiшно виконайте кожен крок вправи. 1. Згадайте випадок, коли ви були задоволенi собою – почувалися живою, справжньою, привабливою, причетною, ЛЮБЛЯЧОЮ й ГІДНОЮ ЛЮБОВІ. Можете повернутися думками аж до якихось безневинних часiв у своему ранньому дитинствi. Просто згадайте випадок, коли ви любили себе найбiльше в життi. Вставте туди себе так, щоб дивитися на нього своiми очима. Вiдчуйте це сповна. 2. Уявiть, що вам краще. Уявiть, що вам у п’ять разiв краще. 3. Тепер наблизьте цей образ до себе. Зробiть його яскравiшим, чiткiшим. Додайте до нього чудовий саундтрек, пiдкреслiть усi добрi вiдчуття – посильте iх. Це я й називаю вашим дiамантовим «я» (ДЯ), що любить себе. Дайте цьому «я» величне чи грайливе прiзвисько, у якому мiститься ваше справжне iм’я – наприклад, «Кохана Сьюзен», «Мила Маленька Тамi», «Еннi-Няшка». Веселiться й дозвольте переходити в цьому всi межi! Повторюйте самiй собi iм’я свого ДЯ, що любить себе. 4. Зменште образ свого ДЯ, що любить себе, до розмiрiв справжнього дiаманта. Тодi вiдкладiть цей образ. 5. Уявiть себе тодi, коли ви сумнiвалися в собi, були схильнi до самокритики, почувалися тривожною, нiчого не вартою, невидимою, вiдкинутою, покинутою чи несимпатичною. Коли ви поринали в негативний внутрiшнiй дiалог. Це – ваше незадоволене «я». 6. Вiзьмiть свое дiамантове «я», збiльште його до розмiрiв ручноi гранати та уявiть, що кидаете його просто в серединку свого незадоволеного «я», бачите, як воно вибухае й повнiстю знищуе незадоволене «я». 7. А тепер – миттевий повтор. Уявiть свое незадоволене «я», киньте в його серединку гранату з дiамантового «я» та знову пiдiрвiть незадоволене «я». 8. Прискорте все це й виконайте ще кiлька разiв. Виконуйте цю потужну вправу доти, допоки зможете чiтко уявити незадоволене «я». Ви будете враженi тим, як добре це звiльняе вiд страждань! Повторюйте цей процес нашвидкуруч завжди, коли вам потрiбно полiпшити собi настрiй, почуватися комфортнiше та в бiльшiй злагодi iз собою (НАЙВАЖЛИВІШОЮ персоною) чи приготуватися до побачення або ще чогось такого, що здаеться складним. Одним словом, хоч як кепсько ви почуваетеся зараз, ви можете швидко оговтатися, повернути собi впевненiсть i стати кращою, нiж ранiше! ПОЯСНИ, ЧИМ УПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ЕГОЇЗМУ ТА ЕГОЦЕНТРИЗМУ Останне – це коли ми можемо визнати, що потураемо своему его замiсть того, щоб бути впевненими та «спрямованими назовнi» (сумуючи, ми схильнi впиватися своiм горем, а це – нездорове потурання собi). Вiдверто поговорiть iз собою Роздiл четвертий повнiстю присвячено догляду за собою, вкрай важливому для того, щоб пережити розлучення. Спершу я не знала достоту, наскiльки вiдверто хочу про це говорити, проте виявилося, що тут важливо бути доволi вiдвертою. Тож потерпiть мене. Зараз ви закладаете пiдвалини. Незалежно вiд того, чи легше вам на душi, що ви знову вiльнi, чи ви спустошенi думкою про самотнiсть, зараз не той час, коли можна дозволити собi вiддати здоров’я на поталу стресу. Так, у вас будуть безсоннi ночi. Так, вигляд iжi може викликати у вас вiдразу. Так, ви iнколи не прийматимете душу тодi, коли треба (у цьому я зiзнаюся сама – тiльки вам). Будуть такi днi, коли вам хотiтиметься тiльки лежати в лiжку. Такий стрес часом вiдчувають навiть найсуворiшi жiнки на свiтi, якi хотiли розлучитись i палко бажали залишити шлюб позаду. КОЛИ ДОВОДИТЬСЯ ЗВАЖАТИ НА ДІТЕЙ Ви маете справу не лише з власним добробутом, а й iз добробутом своiх дiтей. Не можна дбати про своiх дiтей, нехтуючи собою. Вiд вас iм жодноi користi, якщо ви самi не в нормi. Це – час, коли багато дiтей мимоволi навчаються дбати про себе самотужки. Часто вони швидше стають вiдповiдальними й дiзнаються, що також е особистостями. Тож будьте найкращою, якою тiльки можете, для себе та для них, але постарайтеся не пожертвувати при цьому собою чи ними. Із думкою про цi цiлi лишаеться менше часу на оплакування втрати, пов’язаноi з розривом чи розлученням, i з’являеться чiтка мета – вперто сунути вперед i розпочати нове життя. Змирiться з тим, що ваше життя тепер iнакше Із плином часу я усвiдомила, що належу до спiльноти вiльних жiнок, якi успiшнi в кар’ерi й можуть прийняти будь-який виклик вiд своеi роботи, проте гадки не мають, якi кроки мають бути наступними в iхньому новому особистому життi. Ми всi розмiрковували, як почати ходити на побачення знов, як витримати розрив стосункiв, а найголовнiше – як перейти до цього нового етапу свого життя грацiйно та здорово. У групi з нетворкiнгу якось я зустрiла Джину, власницю модноi крамницi одягу в Бруклiнi, яка висловилася так: «Я маю такий вигляд, нiби готова повернутися до гри, та я не можу згадати правила». Тут Джина мала на увазi не лише побачення, а й участь у маленьких повсякденних ритуалах на роботi й на публiцi: балачки довкола кулера з водою про подii вчорашнього вечора; необхiднiсть не забути купити три унцii яловичого фаршу замiсть шести – словом, дрiбнички. Я натрапила на цю дилему, роздiляючи свое життя так, щоб моi особистi проблеми не втручались у роботу. Я дуже обережно говорила про свое розлучення, зокрема про те, хто в ньому винен, що мiй колишнiй робить тепер i що роблю я сама. До цих розмов легко долучитись, а я застерiгаю: не варто цього робити. Не говорiть про свого колишнього на роботi. Це непрофесiйно й може перерости в неприемнi та шкiдливi плiтки. Ба бiльше, людей, iз якими я говорила на роботi про свое особисте життя, можна було порахувати на пальцях однiеi руки. Бiля кулера з водою я ставила собi за мету розмовляти лише про тих, хто мене оточуе, а не про себе. Менi просто не хотiлося захоплюватися власним нещастям чи пiдживлюватися чужим жалем. Це було необхiдно для душевного спокою. Тодi я прокидалась о другiй годинi ночi, щоб о четвертiй ранку виходити в ефiр iз новинами. Я стежила за тим, щоби, прямуючи на роботу, не телефонувати своему колишньому, не писати йому СМС, не розмовляти з ним, не розв’язувати особистих проблем, не прочiсувати його сторiнок у соцмережах i нiкого про нього не питати. Для мене принцип «як з очей, так i з думки» однозначно був корисним. Поради вiд Тамзен. Як не зв’язуватися з колишнiм 1. Не кажiть собi, що ви можете бути просто друзями. Для цього надто рано. 2. Пам’ятайте, що вiн не принесе вам спокою. Його можете принести собi лише ви. 3. Якщо вiн поцiкавиться дiтьми, це, звiсно, привiд для розмови. 4. Якщо вiн поцiкавиться фiнансовими питаннями, залиште це своему адвокатовi чи медiаторовi або ж дайте вiдповiдь на його запитання i швидко йдiть далi. 5. Запишiть «едине, що я ще маю йому сказати». А тодi викиньте папiрець. 6. Якби вiн сумував за «своiми речами», то забрав би iх. Приберiть iх з очей. Полишаючи телестудiю щодня, я складала незлiченнi списки справ, якi впорядковували мiй час i допомагали менi набути нових звичок, пов’язаних iз моiми потребами, а не необхiднiстю для пари. Знаю, це звучить трiшки дурнувато, та завдяки цим спискам я в першi днi пiсля розлучення справдi зосереджувалася на тому, щоб навчатися поважати й задовольняти фiзичнi та емоцiйнi потреби новоi вiльноi жiнки. Не тягнiть свого розриву туди, де йому не мiсце Трапляються днi, коли ваш розрив стосункiв чи розлучення просто не йде з голови. Так, ви переживете iх i пiдете далi. Будуть такi моменти, з яких ви посмiетеся в далекому майбутньому, та це – критичний час у вашому життi, i певнi його днi залишаться з вами навiки. Зараз я розповiм про один iз таких днiв свого життя. Того дня я усвiдомила, що по-справжньому самотня в Нью-Йорку. Я бiльше не мала партнера та збиралася почати з нуля в найстрашнiшому мiсцi всiх часiв i народiв. САМА. Краще бути самiй, анiж самотньою з кимось Коли батько дав менi пораду, винесену в заголовок вище, я була геть спантеличена. Одна з основних причин, через якi ми залишаемося в нездорових стосунках,– страх бути «самими». Думка про те, щоб зайти до ресторану й неминуче звернутися до хостес зi словами «Тiльки один, будь ласка» страшить, жахае та пригнiчуе багатьох iз нас. Те саме було зi мною. Насправдi ж ми не боiмося фiзично залишатися без когось, а часто боiмося залишатися сам-на-сам зi своiми думками й почуттями. Ми боiмося знайти в собi щось таке, що нам не сподобаеться, або ще гiрше – боiмося, що виринуть на поверхню нашi страхи та дошкульнi мiсця i ми не зможемо дати iм раду. Також ми, нiде правди дiти, переконуемо себе, що iншi, самовпевненi у своiх стосунках, потай висмiюють чи жалiють нашу самотнiсть i засуджують нас самих. Моя самотнiсть спершу була нестерпною. Я була готова на що завгодно, аби не залишатися самiй, просто тому, що вважала: я не зможу дати раду всiм тим думкам i почуттям, якi так старанно придушувала. Над цим довелося попрацювати, та незабаром я усвiдомила, що це пригнiчення все одно нiчого не дае, тож безглуздо тривожитися через неминуче. Також менi було корисно звернутися до близькоi подруги Ненсi, яка нiколи не виходила замiж. Вона завжди видавалася задоволеною життям i, звiсно, нiколи не пропускала нагоди переглянути останнiй фiльм чи зайти до наймоднiшого нового ресторану. Я спитала ii, чи не почуваеться вона часом дивно, опiкуючись самостiйно всiм тим, що я вважала «призначеним для пар». Вона дала менi кiлька неймовiрно корисних порад, якi я передам вам. Але спершу прочитала менi лекцiю. «Найголовнiше в життi – це вибiр,– сказала Ненсi.– У тебе е вибiр: ти хочеш потiшити свою пристрасть до фуагра та Chateau d’Yquem, якi подае шикарний офiцiант, чи хочеш сидiти вдома, обмежившись бутербродом iз лiверною ковбасою пiд бiлий зинфандель? Хочеш переглянути “Книгу Мормона”[3 - «Книга Мормона» – популярний бродвейський мюзикл, який у сатиричному ключi розповiдае про мормонськi релiгiйнi практики та вiровчення.] чи в сорок сьоме переглянути повтор “Фрейзера”[4 - «Фрейзер» – американський ситком, що налiчуе 11 сезонiв.]?» Коли вона поставила питання в такий спосiб, вибiр здався цiлком очевидним. Порада Ненсi була однаково прямолiнiйною та простою: ви вiдповiдаете за свое щастя. Пара за сусiднiм столиком вiдповiдае за свое. Їй геть байдуже, сидите ви за столиком самi, з кимось чи взагалi вдома. Вона не звертае на вас уваги. Ви маете такий привiлей (а це привiлей), тож користайтеся з нього! Ненсi спонукала мене зрозумiти, що «бути самiй» – це не те саме, що самотнiсть, i це не хвороба, вiд якоi людину треба лiкувати. Ба бiльше. Лишаючись сама, ви можете вiдкрити для себе геть новий захопливий свiт. Це надае вам змогу почати заново визначати свiй час. Наприклад, я почала iздити до мiсць, якi завжди хотiла вiдвiдати я, але не мiй колишнiй. За дуже короткий час я побувала в Італii, Францii, Дубаi та знову в Італii. Не знаю, чи точно це була моя мандрiвка у стилi «Їсти, молитися, кохати», та вона однозначно була захоплива, вiдкрила для мене абсолютно новий спосiб мислення та прищепила менi ентузiазм до майбутнього. Я свято вiрю: ви не можете знайти й не знайдете людину, що вам пiдходить, якщо не пiдходите самi собi. Перш нiж вiдшукати людину, що пiдiйде вам, треба зрозумiти, хто ви, чого хочете й чого потребуете. Я дiзналася, що не хочу бути з людиною, якiй не цiкавий свiт. Я обожнюю навчатися. Щодня з нетерпiнням чекаю на можливiсть довiдатися щось нове. Обожнюю подорожувати. У шлюбi я подорожувала дуже мало. Розлучившись, я без жодних виправдань почала заповнювати свiй закордонний паспорт якомога бiльше. Так я робитиму й надалi, навiть якщо знайду людину, з якою хотiтиму дiлити днi й ночi. Подорожi розвинули мене. Повернули менi почуття цiлiсностi. Надали впевненостi. А найважливiшим, мабуть, е те, що вони нагадали менi, що я обожнюю i що саме робить мене Тамзен. Прошу, знайдiть те, що робить вас, (ВСТАВТЕ СВОЄ ІМ’Я). Кращого подарунка ви не зробите собi нiколи. Матерiал вiд командування. Інакшiсть Якщо ви вiльнi й не маете дiтей чи гадали, що заведете iх зi своiм колишнiм, цей розрив може здаватися подвiйною втратою. Я поговорила з Меланi Ноткiн, авторкою книжки «Інакшiсть» («Otherhood»). Їi книжка – чудовий ресурс для жiнок, якi очiкували кохання, шлюбу й материнства, проте через вiдсутнiсть рiдних дiтей опинилися в iншiй реальностi. Я знаю Меланi вже не один рiк i попросила ii подiлитися порадами. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=66026437&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом. notes 1 Гвiнет Пелтроу популяризувала термiн «свiдоме роз’еднання» (conscious uncoupling), говорячи про свое розлучення з Крiсом Мартiном, i через це потрапила пiд шквал критики. Свiдоме роз’еднання визначають як умiння зрозумiти, що кожне роздратування та кожна суперечка у стосунках була сигналом про необхiднiсть зазирнути всередину себе й визначити негативне внутрiшне явище, що потребуе зцiлення. (Тут i далi прим. пер.) 2 Рам Дасс (справжне iм’я – Рiчард Алперт) – американський духовний учитель, колишнiй психолог. Найвiдомiша його книжка – «Be Here Now» («Будьте тут i тепер»). 3 «Книга Мормона» – популярний бродвейський мюзикл, який у сатиричному ключi розповiдае про мормонськi релiгiйнi практики та вiровчення. 4 «Фрейзер» – американський ситком, що налiчуе 11 сезонiв.