Вийди за межi. Забудь про успiх – стань видатним! Ден Вальдшмiдт Ця книжка для тих: • хто хоче досягти видатних успiхiв у будь-чому. • хто шукае натхнення та свiжого погляду на життя. • хто прагне змiн. Став цiлi! Будь стiйким! Багато працюй! І не здавайся, поки не досягнеш мети! Це типовi поради, якi дають тим, хто хоче досягти успiху. Забудь про це! Такi поради не працюють! Автор книжки проаналiзував понад 1 000 iсторiй людей, якi досягли видатних результатiв у бiзнесi, науцi, полiтицi, спортi, i зрозумiв – усi вони мають спiльнi риси. Замiсть того щоб вчити, як «досягти» успiху, вiн навчить, як «бути» успiшним. Ця книжка вiдкривае iстини, якi ви не знайдете у жодному iншому виданнi. Ден Вальдшмiдт Вийди за межi Забудь про успiх – стань видатним! Тут зазвичай можна знайти вiдгуки й цитати людей, якi стверджують, що прочитали цю книжку i вона iм сподобалась. Але насправдi едина думка, яка мае значення, – ваша власна. Так що читайте книжку i складайте про неi власне враження. Пролог Як це все почалось Я все ще пам’ятаю вiдчуття холодного металу з присмаком мастила на своему язику. Менi було 25 рокiв, i я хотiв померти. Я просто хотiв позбутися болю. Менi було 25 рокiв, i я хотiв померти. Я просто хотiв позбутися болю. Того дня я сидiв на схiдцях свого гаража з пiстолетом у ротi, в гiркому п’яному туманi саморуйнiвного вiдчаю. Я мав усе. Але я все це втратив. Усе, чого я будь-коли бажав, – це бути надзвичайним… неймовiрним… видатним. Я хотiв змiнити свiт на краще. Не було жодних сумнiвiв, що я вже й так багато чого досяг. У 22 роки у Вашингтонi я був вiдомий як «Вундеркiнд», генеральний директор компанii, яка швидко росла й розширювалася по схiдному узбережжю, спiвпрацювала з усiм свiтом. Я був одружений iз чудовою жiнкою, мав гарного сина й мешкав у будинку, який був занадто великим для нас трьох. І для тих, хто не бачить глибше, нiж фасад iз тисячодоларових костюмiв i коротких вiдповiдей, я, здавалося, мав усе на свiтi. Але всерединi мене панував безлад iз невпевненостi в собi й вiдчуття провини. До того ж, я втомився. Незважаючи на мою одержимiсть екстремальними видами спорту i трудоголiзм (часто я не приходив додому з роботи по кiлька днiв), я втратив здатнiсть пiдкорювати свiт. Мiй шлюб розбився на мiльйон маленьких уламкiв. Зламався. Розтрощився. Я втратив усе. І я вiдчував, як ця катастрофа все бiльше й бiльше просвердлюе мене. Мене не було поруч iз дружиною, i мое мiсце зайняв iнший. Якийсь час я був у змозi заплющувати на це очi, нiби це не мало для мене жодного значення. Але те, що хтось зайняв твое мiсце, жорстоко паралiзуе саме твое ество. І це зводило мене з розуму. Я звинувачував ii. Я проклинав ii. Я намагався кинути ii. Що з того, що в мене не було часу на неi? Але частина мене знала, що моя егоiстична поведiнка, моя нездатнiсть виявляти кохання зруйнувала цi дивовижнi стосунки. Я не мiг бiльше вдавати, що вся ця драма не краяла менi серце. Не те щоб я нiколи нiчого не втрачав. Я й до цього зазнавав поразок безлiч разiв. Але я завжди сприймав поразку як «ще не успiх». Я завжди вiрив, що успiх неминучий. І якось так воно й було. Але цього разу поразка стосувалась особистого життя. Цього разу вона була остаточною. Нестерпним було те, що я не мiг змiнити ситуацiю самостiйно. Я завжди був у змозi вирiшити будь-яке питання, проблему або подолати виклик iз грубою, надлюдською, цiлеспрямованою пристрастю. Цього разу все було поза моiм контролем. Я не мiг змусити ii бути вiрною менi. Або любити мене. І бiль був неймовiрним. Мабуть, зовнi все виглядало iнакше. Розумiете, я не хотiв втратити ii… але в цього небажання були неправильнi причини. Я взагалi не хотiв нiчого втрачати. З будь-якоi причини. Нiколи. І тому я змiнив свою поведiнку на декiлька мiсяцiв… на досить довгий промiжок часу, щоб показати, що я порядний сiм’янин. Я робив усе можливе. Я проводив з нею бiльше часу. Я запрошував ii до найдорожчих ресторанiв i влаштовував шопiнг-тури. Я очiкував, що така бойскаутська поведiнка протягом трьох мiсяцiв дозволить менi миттево заробити ii кохання й повагу. Я навiть сказав iй про це. Але це ще бiльше вiддаляло ii вiд мене. Тож я повернувся до единого, на чому дiйсно знався: екстремальноi поведiнки. Я працював ще бiльше. Клявся голоснiше. Тренувався жорсткiше. Я проводив кожну хвилину, намагаючись уникнути болю. День за днем я замикав дверi у свiй кабiнет i плакав над своiм столом. Мiй помiчник тактовно стукав у дверi й нагадував про зустрiчi. Я опановував себе, поправляв краватку й укладав дивовижнi комерцiйнi угоди. Але всерединi я змучувався. У мене був емоцiйний крах. А це означало, що я потребував бiльше сил на звичнi справи. Що я й робив. Я змушував себе до знемоги i навiть бiльше. Раптово я втратив 20 фунтiв протягом кiлькох днiв. Через постiйнi тренування в тренажерному залi я отримав стафiлококову iнфекцiю. Але спочатку нiхто не мiг дiагностувати ii. Упродовж чотирьох днiв я лежав у реанiмацii в лiкарнi. Мене оглядали фахiвцi з iнфекцiйних захворювань i перевiряли мою кров на СНІД та iншi автоiмуннi хвороби. Усi аналiзи були негативними. Вони не могли зрозумiти, що сталося. Вони лише могли експериментувати з антибiотиками. Якщо якийсь iз них не допомагав, вони пробували iнший. І ще один. А потiм ще. Зрештою я почав одужувати. Але мое тiло було розбите. Я був слабким i втратив форму. Усе, над чим я працював, зникло. І це змусило мене страждати ще бiльше. Я завжди мiг розраховувати на себе. Незалежно вiд того, яким складним було завдання, я завжди мiг виконати його. Але вперше у моему життi я фiзично не мiг нiчого зробити з цим. Я пiдвiв свою родину. А тепер пiдвiв i самого себе. Єдиний друг, який у мене залишився, – я сам – покинув мене. Я почувався жахливо самотнiм. Почуття власноi несамодостатностi повнiстю охопило мене. Страхiтливi думки в моiй головi стали поглинати все. Цього разу я програв. Настав час закiнчувати гру. Стафiлококова iнфекцiя мало не вбила мене. Тепер я хотiв зробити це сам. Саме так я опинився в гаражi, п’яний у дим з келихом вiскi в однiй руцi й пiстолетом у другiй. Сльози побiгли по моему обличчю, i моя печаль перетворилася на ридання. Вона була настiльки сильною та глибокою, що я знав: хочу померти. У мене не було жодного iншого виходу. Я хотiв пiти. Крiзь сльози я взяв коробку з кулями. Я старанно (хто б ще мiг зробити це, окрiм мене) заряджав кулями свiй браунiнг 22-го калiбру. Я зробив ще один ковток вiскi i, похитуючись, попрямував до заднiх схiдцiв гаража. Сiдаючи, я занадто сильно цокнув стаканом об ганок, але вiн не розбився. Усього на кiлька секунд спостереження вiдволiкло мене вiд моеi печалi. Але незабаром почуття повернулося знову. Я взяв пiстолет i пiднiс до своеi голови. Я замислився, чи краще буде поцiлити в скроню, чи зробити пострiл у рот. Може, я й тут усе зiпсую? Я вирiшив, що краще вистрiлити в рот. Я був серйозним, вiдчувши присмак зброярського мастила. Частина мене поцiкавилась, чи зможу натиснути на курок. Інша частина просто хотiла, щоб усе закiнчилось. Я втомився вiд болю. Незабаром болю не буде. Я кивнув, нiби пiдтверджуючи собi правильнiсть учинку. Я поставив палець на курок i почав тиснути… Вам не потрiбнi iншi книжки про досягнення успiху Вам не потрiбнi iншi книжки про досягнення успiху. Дiйсно не потрiбнi. Ви вже знаете майже все, що треба знати для успiху. Ставити цiлi. Багато працювати. Бути наполегливим. І не здаватись, доки не досягнеш мети. Усi цi речi можна назвати навiть увi снi. Саме на цьому я знаюсь добре. Я знаю, як зробити все, щоб досягти успiху. Мене двiчi виключали з коледжу. Я не повинен був отримувати анi копiйки. Проте я заробив мiльйони й мiльйони доларiв. (І втратив теж багато.) Як керiвник я працював над постiйним пiдвищенням продажiв протягом десяти рокiв. Був консультантом iз ведення бiзнесу по всьому свiту. Я став генеральним директором у 25 рокiв. Але я не пiдприемець. Я потрапив у сферу бiзнесу i сам проторував собi в нiй шлях. Я знаю, як порушувати правила i бути суперзiркою не тiльки в бiзнесi, але й у життi. Але я не особливий. Я просто звичайний хлопець, який робив досить незвичайнi речi. І досяг певного успiху. Проте ця книжка – не типовий посiбник iз досягнення успiху. Вона розповiдае про баласт, що сидить мiж вашими вухами i не дае вам змоги досягти успiху. Я знаюся на цьому. Існують сотнi, а то й тисячi книжок про досягнення успiху й високоi продуктивностi. Але вони не стосуються реального свiту, проблем, пов’язаних з емоцiйними складниками успiху, – вони присвяченi дiям, а не ставленню. І це величезна прогалина. Адже вашi дii закiнчуватимуться невдало, доки ви не зрозумiете глибоко особистi аспекти вашого життя, якi керують ними. Сувора правда полягае в тому, що успiх – це не ряд дiй. Це ставлення. Успiх – це не те, що ви робите. Це те, ким ви е. Усе, чого ви хочете досягти, усi цiлi, мрii та бажання справдяться завдяки тому, ким ви е, а не що ви робите. Таким чином, замiсть того щоб навчати, як «досягти» успiху, ми будемо вчити вас, як бути успiшним. Перед вами не ще одна книжка, яка каже робити те або iнше, щоб заробити мiльйони. Вона зовсiм не про це. (Хоча, можливо, саме мiльйони ви й отримаете в результатi.) Ця книжка розповiдае незручнi й сильнi iстини, яких ви не знайдете в жоднiй типовiй книжцi про «успiх». Це погляд за лаштунки на бiль, страх, любов – так, любов та iншi ключовi види ставлення до свiту, якi керують величезним успiхом, незалежно вiд процесу його досягнення. Книжка присвячена тому, ким ви е, чому ви не там, де хочете бути, i як отримати неймовiрнi можливостi. Вона е поверненням до технiк, якi справдi працюють. Вона про те, як ви – така ж звичайна людина, як я, – можете стати надзвичайним, видатним; байдуже, чи ви очолюете компанiю, чи щось продаете, чи готуетесь до Олiмпiйських iгор. Прочитане змiнить ваше життя. Ви перевершите всi очiкування вiд самого себе. Ви ставитимете ще смiливiшi цiлi. Ви будете щасливiшим. І ви будете мати глибше почуття задоволення вiд успiху. Інакше не буде. Я навмисне зробив цю книжку невеликою. Вона маленька, бо справжня висока продуктивнiсть е досить чiткою. Насправдi, всю цю книжку можна замiнити одним-единим словом: БУТИ. Але то вже занадто стисло. Ідея бути кращою версiею себе неабияк надихае. У тому, щоб бути вповнi собою, е надзвичайне задоволення. І тiльки ви знаете свiй потенцiал. Але я можу сказати вам ось що: вiн навiть бiльший, нiж ви можете собi уявити. Це ставить питання, з якими ви повиннi звернутися до себе: хто ви, ким (i яким) хочете бути… i чому? Знайдiть хвилинку i зануртесь у цi думки. Це питання серйознiше, нiж здаеться. На жаль, я заплатив забагато, щоб дiзнатися вiдповiдь. Але я дiзнався й дещо iнше. Ви не зможете пiдробити це. Ви повиннi вiдчути це. Ви повиннi прожити це. Воно мае вас поглинути. Це те, що робить вас успiшним. Але що «це» таке? Що це за ставлення, яке ви повиннi мати? Це одержимiсть. Це рiшучiсть, твердiсть, яка е вирiшальним чинником вашого успiху. Зрозумiйте, що ви не можете уникнути перешкод у майбутньому. Вони неминучi. Життя вас обов’язково поб’е. Ви отримаете аперкот у пiдборiддя i впадете на пiдлогу. І це, найiмовiрнiше, вiдбудеться, коли ви найменше цього очiкуете. Коли вашi руки будуть опущенi додолу, а позицiя буде хиткою. І ось чому те, що ви робили в минулому, i те, що будете робити в майбутньому, не мае жодного значення! У той момент, коли ви лежите i спливаете кров’ю, мае значення лише те, ким ви е. Саме те, що всерединi вас, вiдiграе найважливiшу роль. Саме мужнiсть пiдiймае вас iз пiдлоги. Щодо цього не iснуе чарiвноi формули успiху. Як i немае суперплану дiй iз 7 крокiв. Лише невiдпорне бажання пiдвестися. І чим стараннiше ви будете намагатись пiдвестися, чим швидше прийдете до тями, тим швидше опинитесь на фiнiшнiй прямiй до успiху. Це вимагае мужностi. І вона йде вiд серця. Не вiд голови чи тiла. Вона йде вiд нутра. Адже успiх не полягае в тому, щоб знати бiльше. Вiн у тому, щоб бути чимось бiльшим. І це не список, який ви можете завантажити з Інтернету; не повiдомлення в блозi, яке можна ретвiтнути; не бiзнес-стратегiя, яку можна скопiювати з комерцiйних бестселерiв. Ви мусите бути сильнiшим. Ви мусите вiдчайдушно хотiти бiльшого. Ви мусите бiльше перейматись. Практика показуе: ви вже знаете, що робити. У будь-якому випадку це не е серйозним питанням. Справжне питання полягае в тому, що ви будете робити з цим? Ким ви вирiшите стати? Давайте поговоримо про це. Припинiть шукати виправдання за те, хто ви i де ви Важливим е лише те, що ви робите. Усе. Великi вчинки. Малi вчинки. Навiть те, що вас дратуе. Важливо те, що ви гаете час. Важливо те, що ви звинувачуете iнших у своiх невдачах. Важливо те, що ви iнодi лiнуетесь. Усе це важливо, бо досягнення цiлей вiдiграе ключову роль. І саме тодi, коли ви припините шукати виправдання, ви станете на шлях, який веде до мети. На шлях, яким прямувала кожна велика людина. Зигмунда Фройдаосвистали, коли вiн уперше представив своi теорii групi вчених у Європi. Але вiн продовжував дослiдження й отримав премiю Гете за працю в галузi психологii. Вiнстон Черчилльпровалився в шостому класi й програвав усi вибори, на яких балотувався, але врештi був обраний прем’ер-мiнiстром Англii в 62 роки. Альберт Ейнштейнне розмовляв, доки йому не виповнилось чотири роки, не вмiв читати до семи i був виключений зi школи. Зрештою вiн зробив революцiю у фiзицi завдяки теорii вiдносностi. Генрi Фордуне поталанило у фермерствi, навчаннi та роботi машинiстом, до того ж вiн банкрутував п’ять разiв. Проте вiн модернiзував масове виробництво. Стена Смiтане взяли на тенiсний матч Кубка Девiса у ролi хлопчика, який пiдбирае м’ячi, тому що вiн був «занадто незграбним». Вiн виграв вiсiм розiграшiв Кубка Девiса i вважаеться одним iз найкращих парних тенiсистiв усiх часiв. Чарльзовi Шульцувiдмовляли в друцi малюнкiв, якi вiн пропонував для шкiльного журналу. Йому вiдмовив Волт Дисней. У результатi вiн створив найпопулярнiшi комiкси в iсторii – «Дрiбнота» [1 - «Peanuts» («Дрiбнота») – комiкси про хлопчика Чарлi Брауна та песика Снупi. (Тут i далi прим. перекл.)]. Ван Гогпродав лише одну картину за свое життя, i ту сестрi свого друга за 50 доларiв. Але вiн намалював понад 800 шедеврiв, сiм iз яких разом коштують зараз майже мiльярд доларiв. Лев Толстойбув виключений з юридичного навчального закладу, адже його професори визнали студента «непридатним до навчання». Вiн став одним iз найвiдомiших письменникiв свiту. Джону Крiзiне пощастило в продажах, офiснiй роботi, фабричному виробництвi та письменництвi. Вiн отримав 754 вiдмови вiд видавцiв. Вiн написав понад 600 романiв i вважаеться одним iз найвидатнiших письменникiв детективного жанру. Генка Ааронане взяли в клуб «Brooklyn Dodgers», а свiй перший матч у лiзi вiн програв з рахунком 0:5. Згодом вiн поставив рекорд Головноi лiги бейсболу з хоумрану, i його не могли перевершити протягом 33 рокiв. Жити без виправдань означае взяти на себе вiдповiдальнiсть за кожен аспект свого життя. Ідеться про створення майбутнього себе таким, яким ви пишалися б. Ранiше цього нiхто не робив? Будьте першим. Ви не раз зазнаете поразок? Змiнiть своi погляди. Ви не здобули вищоi освiти? Будьте допитливим. Дiзнавайтесь бiльше. У вас нiхто не вiрить? Вам не потрiбне схвалення, щоб бути успiшним. Інодi бувае тяжко? Усе велике вимагае болю та втрат. Ви стараетесь, але зазнаете поразок? Смiливiсть – це завжди правильно. Люди не йдуть за вами? Вони пiдуть, тiльки-но ви зробите щось дивовижне. Вам може бути боляче? Така цiна смiливостi. Вас недооцiнюють? Его всього лише зробить вас самовдоволеним. Усе, що ви вважали правильним, виявилось помилковим? Створiть новi правила. Експерти не згоднi з вами? Експерти можуть помилятись. Ви вiддаете бiльше, нiж отримуете? Ви можете просто бути щасливим. І ще, i ще, i ще… Решта подiбних запитань – просто виправдання. Ви повиннi зазирнути у свою душу i кинути виклик демонам, якi не дають вам досягти успiху. Ви нiколи не станете чемпiоном, доки не подивитесь в очi страху, невдачам i виправданням, що вас стримують. Усе починаеться з вашоi вiри в те, що ви можете бути чудовим, незалежно вiд того, хто ви або де перебуваете в цей момент. Карл «Цукрова Нога» Джозеф народився в Медiсонi, штат Флорида, трохи на схiд вiд столицi штату. Четвертий iз десятьох дiтей, яких виховувала мати-одиначка. Їхня сiльська родина була бiдною i не мала змоги вiдвiдувати оздоровчi або спортивнi заклади. І саме тому Карл так тяжко працював, щоб стати зiркою спорту. Дорослiшаючи, вiн грав у баскетбол i вуличний футбол. Вiн бився зi старшими хлопцями, i це навчило його бути жорстким. Вiн часто падав на землю, але завжди пiдводився i знову боровся. У сьомому класi вiн створив баскетбольну команду. Стоячи пiд кiльцем, вiн стрибав угору i забивав м’яч. І це був тiльки початок. У середнiй школi вiн грав у баскетбол, футбол i займався легкою атлетикою, ставлячи рекорди майже в кожному видi спорту. На одному змаганнi з легкоi атлетики вiн стрибнув у висоту на 5 футiв 8 дюймiв, пiсля чого повернувся, штовхнув ядро на 40 футiв i метнув диск на 130 [2 - 5 футiв 8 дюймiв ? 1 м 73 см; 40 футiв ? 12 м 20 см; 130 футiв ? 40 м.]. А пiд час одного футбольного матчу проти набагато бiльших супротивникiв Карл зробив 11 пiдкатiв, перехоплення i блок. Молода суперзiрка не покинула спорт пiсля вступу до коледжу. Вiн грав на позицii середнього пiвзахисника в Унiверситетi Бетьюна-Кукмена. Слiд додати, що п’ятеро з його товаришiв по командi продовжили свою кар’еру в Нацiональнiй футбольнiй лiзi США. Команда «Wildcats» виграла чемпiонат конференцii, надихнувшись грою Карла. Розумiете, рiч у тому, що вiн народився без лiвоi ноги. Кожне змагання, у якому Карл брав участь, було не зовсiм звичайним: усi iншi бiгли, повертались i стрибали на двох ногах, а Карл робив усе це на однiй нозi. Без протезiв. Без милиць. Лише сила духу. Вiдповiдаючи на запитання iнтерв’юера про своi обмеження, Карл сказав: «Я не маю жодних обмежень». От i повторiть свое виправдання тепер. Вiдмова вiд виправдань важлива, тому що важливе ваше майбутне. Якщо ви отримуете таке майбутне, для досягнення якого докладаете зусиль, то вашi зусилля важливi, чи не так? І, напевне, ви не хочете iх змарнувати. Якби у вас був список речей, якi не можна марнувати, «ваше майбутне» посiдало б один iз перших рядкiв у ньому. Вашi рiшення формують вашу долю. Ви вiрите в це? Ви повиннi. Це правда. Рано чи пiзно те, що ви робите i ким ви е насправдi, визначае, чого ви врештi досягнете. Що це насправдi означае? Розгляньмо на практицi. Поговоримо про те, скiльки сну вам дiйсно потрiбно i як рiшення впливають на вашi результати. Якщо вставати ранiше на годину, то ви матимете бiльше часу на завоювання свiту. Якщо вставати на годину ранiше протягом 50 рокiв, ви отримаете 2281 додатковий робочий день, тобто 6 рокiв i 3 мiсяцi на завоювання. Ви виграете бiльше, коли ви сильнiше боретесь. Вашi повсякденнi рiшення або виправдання з часом накопичуються. Легко сказати, що тяжка праця важлива. Ми всi це знаемо, правда ж? Але те, що ви про це говорите, не означае, що ви це робите. Ваше майбутне залежить вiд рiшень, якi ви приймаете, а не вiд ваших iдей. Воно залежить вiд причин i наслiдкiв, а не вiд випадку. Ви насправдi маете вплив на вашi досягнення. Ми всi хочемо мати додатковi 6 рокiв i 3 мiсяцi для здобуткiв. Але коли ми просто вирiшуемо, чи залишитись нам у лiжку, чи встати й перемагати, бiльшiсть iз нас обирае комфорт. У цей момент година здаеться незначним вiдрiзком часу. Але результати змiнюють життя. У буквальному розумiннi. Рiшення, якi ви приймаете сотнi разiв на день, будують ваше майбутне. Усi вони враховуються, усi впливають. Отже, як ви можете змiнити свое майбутне сьогоднi? Почнiть вважати, що ви важливий. Що те, що ви робите, е важливим. Те, що ви робите зараз, змiнюе вашi майбутнi можливостi. Це таке мислення. (Смiливе мислення, якщо вам цiкаво.) Це означае, що ви: Обираете позитивне мислення, коли щось вас лякае. Боретесь за перемогу, навiть якщо вибиваетесь iз сил. Залишаетесь чесним, навiть коли щось бентежить вас. Витрачаете час на те, щоб здобути новi навички, новi вмiння й новi iдеi, хоча легше було бпросто «бути собою». Дбаете про свою силу духу, а не дозволяете неспокою керувати вашими рiшеннями. Важливiсть вiдмови вiд виправдань полягае в розумiннi результатiв iндивiдуальних рiшень. Збереження позитивного настрою 20 разiв на день протягом 15 рокiв створить 109 500 можливостей для щасливого майбутнього. Перемагати на один раз бiльше за рiк може означати 30 дивовижних, запаморочливих успiхiв протягом усього життя. Говорити правду на один раз бiльше щодня дасть вам на 365 причин бiльше довiряти собi. Читання однiеi новоi книжки на тиждень протягом 22 рокiв матиме результатом 1144 новi iдеi вiд найрозумнiших людей свiту. Створення п’яти нових значущих (не у «Фейсбуцi» або «Твiттерi») стосункiв на мiсяць протягом 35 рокiв – це 2100 нових людей, на яких ви можете розраховувати, коли дiйсно потребуватимете допомоги. Багато невеличких виборiв змiнюють усе. Що, якби ви мали на 109 500 щасливiших моментiв, на 30 успiхiв, на 365 способiв довiряти собi, на 1144 новi iдеi, на 2100 друзiв бiльше? Чи могли б ви здобувати бiльше перемог? Чи могли б ви робити надзвичайнi речi? Можливо. Імовiрно. Неодмiнно. Тож перестаньте виправдовуватись. Смiливi розмови Отже, де я зупинився… я сидiв на схiдцях свого гаража… сльози бiгли по моему обличчю… з пiстолетом у ротi та пальцем на курку. Мое серце не витримувало болю. Я просто хотiв його позбутись. Але тут мене осяяло: якщо я натисну на курок, шляху назад не буде. Усе закiнчиться… по-справжньому. У цього рiшення не буде романтичноi кiнцiвки. Не буде голлiвудського фiналу. Це реальне життя. І воно суворе й противне. Мое нутро кричало на мене: «Чому ти це робиш?» – а я не мав гiдноi вiдповiдi. Я витяг пiстолет iз рота i задумався… а чи насправдi я хочу померти? Напевне, що нi. Найбiльше я хотiв знову вiдчувати себе цiлiсною людиною. Я хотiв зiбрати всi частинки себе докупи. Можливо, у менi говорило вiскi, але я хотiв з’ясувати, в чому сенс життя, любовi, успiху та щастя. Адже все, що я вважав важливим, виявилось не таким. Через бiль, сльози та мое власне безглуздя я побачив себе таким, яким був. І як би я не хотiв це визнавати, у глибинi душi я знав, що був страшенно винен у всьому. Моi власнi шкiдливi звички викликали цей безлад, а моя пасивна агресiя пiд час кульмiнацii драми тiльки погiршила ситуацiю. Й усвiдомлення цього засмутило мене. У мене виникло чiтке вiдчуття, що я мiг би здатись i припинити спроби – або перестати бути егоiстичним i спробувати з’ясувати всi цi речi. Звичайно, я був п’яний. І навряд чи перебував у правильному настроi, щоб змiнювати життя. Але в моiй головi почала вимальовуватись картинка. Хоч я був емоцiйно нестабiльним, я знав, що хотiв змiнитись. Потребував змiн. Але в мене не було вiдповiдей. Насправдi, я навiть не був упевнений, що знав, де iх знайти. Але знав, що розв’язати моi проблеми непросто. Я просто розумiв, що це найважливiша боротьба в моему життi. Решту вечора я провiв неначе в туманi. Я заснув. Або знепритомнiв. Я був не при собi – оце i все, що я знаю. І, чесно кажучи, я не пам’ятаю, що сталося пiсля цього. Не пам’ятаю. Я не можу сказати, що вiдбулося наступного дня або тижня. Я робив безладнi спроби виправити своi стосунки з дружиною i втримати ситуацiю. Я шукав вiдповiдi та надiю. І чим бiльше я шукав, тим бiльше знаходив. Я став помiчати, що страждаю не один. Справдi, чим бiльше я дивився, тим бiльше страху, болю i втрат починав помiчати навколо себе. Зламанi люди. Люди, якi страждають вiд болю. Успiшнi люди. Усi вони шукають розв’язання проблем життя, любовi i самоствердження. Люди, яких ви зустрiчаете на вечiрцi i якими захоплюетесь. Люди, яких ви вважаете успiшними. Але вони не такi. І я не такий. Я багато думав про те, що страх i бiль, якi я вiдчував, були схожi на страх i бiль, якi я бачив в iнших. Я думав про свое життя… i про те, ким, на свою думку, я був. Коли менi було чотири чи п’ять рокiв, батьки почали розповiдати менi про поняття майстерностi – iдею того, що все можна здобути. Ви просто повиннi бути готовим пiти далi, нiж будь-хто iнший. Саме ця iдея лягла в основу моеi екстремальноi поведiнки й дисциплiни. Я вперше почав працювати у 12 рокiв – косив газони. На закiнчення школи я мав тисячi самостiйно зароблених доларiв на банкiвському рахунку. Я вступав до коледжу… двiчi. Я кидав навчання… двiчi. Спочатку я пiшов до семiнарii, але полишив ii пiсля трьох рокiв. Пiзнiше кинув навчання в коледжi, де два роки вивчав управлiння та мiжнародну полiтику. Я отримував гарнi оцiнки, але менi було нудно. Те, чого я вчився, здавалось, не мало значення. Я запам’ятовував усе, що повинен був знати, i розповiдав це пiд час iспитiв. Моею першою роботою в коледжi був продаж лiтнiм людям дiлянок на цвинтарi. Досить смiливо, чи не так? Незабаром пiсля цього я отримав лiцензiю на дiяльнiсть страхового агента, тому змiг пропонувати людям страхування здоров’я та життя. Обидвi цi роботи були абсолютно новi й захоплювали. Я дiяв. Я зазнавав численних поразок. За кожен успiх, що я мав протягом багатьох рокiв, я платив невдачею. Слiд додати ще 10–20 типових повторюваних помилок. Але я насолоджувався i великими, насправдi неймовiрними перемогами. Фрази «Нiколи не здавайся» та «Немае нiчого неможливого» залишалися зi мною. Я дiзнався, що якщо нiколи не перестану намагатися (тобто постiйно пробуватиму новi речi та втiлюватиму новi iдеi), то зупинити мене буде неможливо. Це ранне усвiдомлення взаемозв’язку мiж зусиллями, зацiкавленiстю й успiхом заклало пiдгрунтя для того, щоб я мiг досягти статусу дуже молодого генерального директора i постiйного зростання продажiв протягом десятилiття. Ледве менi виповнилось 20, я трансформував декiлька пiдприемств. Я допомiг компанii, що займалася сантехнiкою, пiдняти продажi на 900 вiдсоткiв протягом кiлькох рокiв. (Уявiть собi спроби зробити ручну працю такою, щоб вона виглядала сексуальною!) Бути частиною цього було весело. Потiм я приеднався до крихiтноi компанii, що надавала послуги юридичним фiрмам. Лише за перший рiк роботи ми пiдняли ii продажi на 7900 вiдсоткiв, на мiльйони доларiв. Не вiриться, чи не так? Але ми дiйсно це зробили. Вони не могли запропонувати менi гiдну зарплату, тому ми домовились про вiдсоток вiд продажiв. Гарне рiшення. Власники зробили мене генеральним директором. Менi було 25, я був сповнений iдей i рiшучостi змiнити цiлу галузь. Ми зробили i це. Паралельно я укладав деякi неймовiрнi мiжнароднi угоди. А у вiльний час готувався до боiв без правил. Люди завжди говорили, мовляв, я не можу робити все те, що я врештi таки робив. Вони казали, я божевiльний, якщо вважаю, що в мене все вийде. Я був диким хлопцем, який виходив за рамки й робив дивовижнi речi. Я докладав величезних зусиль. Це був мiй козир. Я вважав, що багато людей розумнiшi за мене, але знав, що я маю бiльше витримки, коли йдеться про тяжку роботу. Я перемагав своiх конкурентiв лише чистою працездатнiстю. Я знав, що таке екстремальна поведiнка. Але я використовував ii в неправильному напрямку. Я не знав, як правильно спрямовувати ii. Звичайно, я був успiшним. Але був нерозумним, тому зазнавав втрат, торуючи свiй життевий шлях. Роками я робив усi можливi божевiльнi речi, щоб довести, що мене не спинити. Але врештi мене спинили моя власна поведiнка i хибнi намiри. Я розповiдаю вам про все це не для того, щоб показати, який я молодець, а для того, щоб пояснити: я думав, що знаю багато про те, як досягти успiху. Але цей успiх не мав жодного значення. Драматичним чином я зрозумiв, що успiх i щастя не пов’язанi з розмiром будинку чи банкiвського рахунку. У багатствi немае нiчого поганого. Але грошi не пiдтримують стосункiв. А досягнення не лiкують ран. У своему прагненнi зцiлити себе я вiдчайдушно хотiв зрозумiти, як iншi домоглися справжнього успiху. Тому я вивчав iсторii людей, якi досягли успiху, подолавши неймовiрнi труднощi. І знайшов щось дуже захопливе. Бiльшiсть успiшних людей була звичайними людьми, якi робили незвичайнi речi. Саме це допомагае iм досягти успiху. Подумайте про це. Протягом усього часу саме звичайнi люди досягали неймовiрного успiху. Авжеж, серед них зустрiчалися вундеркiнди – тi, хто змалку мав видатнi розумовi або фiзичнi здiбностi. Але майже всi з тих, кого ми типово називаемо успiшними, народились без природних талантiв i срiбноi ложки в ротi. Вони були звичайними людьми, що зiбрали докупи своi сили i стали надзвичайними. Вони не народилися з величчю. Вони стали великими. Пiд час своiх пошукiв я дiзнався й деякi iншi цiкавi речi. А саме: те, що успiх – це ставлення. Успiх полягае в тому, ким ви е, а не в тому, що ви робите i що маете. Я дiзнався, що успiшнi люди мають певнi спiльнi риси в ставленнi до життя. Вони не бояться робити щось екстремальне. Вони дисциплiнованi. Вони багато дарують. І вони розумiють iнших людей. У моему розумiннi вони СМІЛИВІ. Усi успiшнi люди, яких я знав, мали цi чотири якостi. Освiта не була ключовим визначальним чинником. Те саме можна сказати про виховання, релiгiю, расу та родиннi стосунки. Про першi двi якостi я знав багато. Саме через екстремальну поведiнку й невблаганну дисциплiну я досяг свого матерiального успiху. (Я навiть маю тату на руцi зi словами «Живи екстремально».) Але без дарування i людського чинника я зруйнував себе, свiй шлюб i багато iнших речей. Я не був експертом з дарування. Якщо я робив послугу, то лише тому, що хотiв мати можливiсть отримати щось натомiсть. Стратегiя «я тобi, ти менi», а не щиросердечна допомога. Авжеж, я розумiв людей. Я знав, як змусити iх працювати й досягати високих показникiв. Але я використовував цi знання, щоб манiпулювати, а не мотивувати. Сьогоднi я знаю, що екстремальна поведiнка, яку не стримують, – це атомна бомба. Ти досягаеш своеi мети, але якою цiною? Ви повиннi мати всi чотири характеристики для досягнення надзвичайного, здорового успiху. Ви не тiльки повиннi працювати тяжче i довше, нiж очiкували вiд себе; ви також повиннi любити й вiддавати бiльше, нiж очiкуете. Розумiете, прикра правда полягае в тому, що нiхто насправдi не знае, що спрацьовуе, коли справа стосуеться досягнення величi. Навiть «експерти» не можуть дiйти згоди. Усi ми (i генеральний директор, i мама, i студент коледжу) б’емося над iдеею успiху. Усi ми шукаемо вiдповiдi. Готовий побитись об заклад, ви теж. Ви читаете книжки. Вiдвiдуете конференцii та слухаете фахiвцiв. Ви дотримуетесь програм iз семи крокiв. Ви переглядаете вiдомi блоги провiдних гуру. Ви ходите на вебiнари, щоб отримати новi поради та дiзнатися новi прийоми. Ви приеднуетесь до груп, щоб зрозумiти, що роблять цi люди. Ви наймаете тренера, щоб вiн допомiг вам досягти ваших цiлей. Ви засновуете групу «вiдмiнникiв» на «LinkedIn» [3 - LinkedIn – соцiальна мережа для пошуку i встановлення дiлових контактiв, популярна на Заходi.]. Ви тяжко працюете. А в кiнцi дня вiдчуваете, що анi на крок не наблизилися до успiху. Чогось не вистачае. Можливо, ви потребуете того, чого не вистачало й менi. Можливо, ви повиннi бути бiльш СМІЛИВИМ. Саме завдяки СМІЛИВОСТІ звичайнi люди можуть стати надзвичайними. Саме завдяки СМІЛИВОСТІ можна досягти неймовiрного успiху. А ви готовi стати СМІЛИВИМ? Екстремальна поведiнка Сувора реальнiсть полягае в тому, що ми просто недостатньо витривалi Друга свiтова вiйна. Загiн солдатiв американськоi пiхотноi дивiзii бився за кожен дюйм тропiчного острова в пiвденнiй частинi Тихого океану. День за днем вони боролися, втрачаючи людей i потроху просуваючись уперед. Оскiльки операцiя потребувала багато часу, iхнi запаси почали закiнчуватись, а деякi з солдатiв ще й захворiли. Виснажливi симптоми дiареi та блювота самi по собi небезпечнi для життя людини, але ворожi снайпери й замiнованi поля були ще бiльш небезпечними. Щовечора кiлька хоробрих солдатiв пливли назад до лiнкора, що стояв на якорi в двох милях вiд берега, щоб мати бiльше боеприпасiв та iжi. Багато з них так i не поверталися. У цих сумних, негостинних джунглях плiч-о-плiч зi своiм товаришами воював Джордж. Коли iншi хворiли на дизентерiю, вiн пiдiймав бойовий дух своею дотепнiстю i харизмою. І на якийсь час усе, здавалося, ставало кращим. Ворогiв вiдтiсняли, нiхто не помирав. Але потiм Джорджевi стало погано. Вiн захворiв. Дуже сильно. Лежачи в канавi, яку називали окопом, вiн був настiльки хворий, що ледве мiг рухатися. Поруч проносились ракети i чулися мiнометнi вибухи. Коли вибух станеться зовсiм близько – було лише питанням часу. Джордж думав про те, скiльки йому залишилося жити. А потiм усе стало зовсiм жахливим. Джордж i його приятель почули сигнал попередження про наближення мiнометноi мiни. Але в iхньому страшенно ослабленому станi вони не мали часу вибратись. Мiна влучила в задню частину окопу, де сидiв приятель Джорджа. Вона повнiстю понiвечила його, а шрапнель ушкодила спину, сiдницi та ноги Джорджа. Протягом двох днiв Джордж лежав у канавi з рештками свого приятеля. Кров iз його вiдкритих ран, дiарея та iнфекцiя мучили його. Незважаючи на бiль, Джордж думав лише про одне: виживання. Вiн повинен був повернутися на корабель. І мав потрапити туди сам, нiхто не мiг допомогти йому. З канави на пляж, а з пляжу на корабель. Шанси були майже жалюгiднi навiть у здорових солдатiв, що вже казати про людину в такому станi. Але в нього не було iншого виходу. Спустилася темрява, поранений Джордж вилiз з окопу i через поле бою рушив до пляжу. За допомогою лiктiв вiн повз дюйм за дюймом. По землi, яка була ще гарячою вiд артилерiйських снарядiв. По тiлах своiх полеглих братiв. Його рани з кожним рухом починали кровоточити ще сильнiше. Зрештою вiн дiстався пляжу. Опинившись у водi, Джордж вiдчув шок. Солона вода потрапила в рани, якi сягали кiсток. Бiль був неймовiрним i зменшився лише вiд раптовоi страшноi думки: що, як вiн не зможе знайти корабель у морi? У Канзасi Джордж був чемпiоном штату з плавання Асоцiацii молодих християн. Але тодi вiн був здоровим. А в нинiшньому станi ледве мiг пропливти зо двi милi до мiсця, де мав бути корабель. Чи мiг вiн знайти свiй шлях у темрявi… i чи були в нього сили на це? Залишаючи за собою кривавий слiд, вiн змусив себе поворухнути однiею рукою, потiм другою; його ноги були занадто постраждалi i не могли рухатись. Рух за рухом Джордж продовжував пливти. Його життя висiло на волосинi. Кожен рух означав нестерпний бiль. Кожна секунда завдавала ще бiльших травм. Хвилини перетворилися на години. А потiм удалинi Джордж побачив контури американського корабля. Коли його витягли з моря, вiн шокував медичний персонал. Лiкарi, якi не сподiвалися, що вiн виживе, робили все можливе, щоб полегшити його останнi години. Цiлi днi вiн лежав при смертi в лiкарнi, у той час як його тiло боролося з iнфекцiею. Але Джордж не помер. Його тiло витримало. І з кожним днем йому ставало краще. Незважаючи на неймовiрнi труднощi, Джордж вижив. І повернувся додому, в Канзас. Як ви це поясните? Як ви можете описати щось настiльки первiсне, що здавалося б неможливим? Лихоманка, дiарея, глибокi рани, пекуча морська вода i двi милi вiдкритого океану в порiвняннi з жагою життя. Те, що допомогло Джорджевi вижити, – це те саме, що допоможе вам домiнувати: екстремальна поведiнка. Бачите, це насправдi досить просто. Уся розмова про успiх дiйсно зводиться до серii рiшень. Перше рiшення полягае в тому, що ви оберете: екстремальну поведiнку чи виправдання своеi посередностi? Інодi речi такi простi. І хоча вибiр здаеться важким, з прийняттям рiшення настае яснiсть. Коли ви вирiшуете йти нелегким шляхом, коли розумiете, що будете змушенi тяжче працювати, бiльше думати, краще виконувати все, що робите з цього дня, екстремальна поведiнка стае чудовим способом зосередитися на дiях. У вас е мета – екстремальна поведiнка. Можливо, вам буде нелегко сприйняти це поняття. Воно йде проти всього, що ви, ймовiрно, дiзналися, отримавши вчений ступiнь бiзнес-школи. Зараз модно «думати» про шлях до успiху, який ви бачите для себе. І в деяких випадках такий пiдхiд можливий. Пристойний план, правильний розподiл часу, трохи усмiшок фортуни i розумна кiлькiсть старань – усе це в поеднаннi може дати шанс на великий успiх. Але зазвичай ця формула закiнчуеться невдачею, бо являе собою звичайну, посередню поведiнку. У реальному свiтi посереднi зусилля ведуть до посереднiх результатiв. У суетi життя малий крок уперед – це насправдi велетенський стрибок назад. Малi кроки не мають нiчого спiльного з великим успiхом. Настав час забути всi нiсенiтницi, що стосуються створення чогось дивовижного. Щоб здiйснити змiни, якi виведуть вас на якiсно новий рiвень, потрiбнi неабиякi зусилля. Потрiбна екстремальна поведiнка. А вона, у свою чергу, виявляеться кiлькома способами: Екстремальнi зусилля. Екстремальнi вiдмiнностi. Екстремальна жага вчитися. Екстремальна дисциплiна. Екстремальне лiдерство. Екстремальнi плани. Екстремальна доброта. Екстремальне зацiкавлення. Екстремальнi переконання. Екстремальне терпiння. Екстремальне позицiонування. І цей список можна нескiнченно продовжувати. Чого ж ви повиннi дотримуватись? Загалом кажучи – всiх способiв. Але починайте з екстремальних зусиль, вiдмiнностей i жаги вчитися. Надання переваги цим способам завжди слушне. Я чую вас зараз: «Дене, але екстремальна поведiнка – це повна протилежнiсть рiвновазi». Так i е. І я радий, що ви це засвоiли. Перестаньте намагатися бути врiвноваженою людиною. Рiвновага не працюе. Це казковий магiчний пил единорога, який продають «iнструктори з персонального зростання», щоб змусити повiрити в те, що вам треба знайти свiй шлях у цьому свiтi. Нiщо не може бути далi вiд iстини. Це не е реальним. Найкраща рiч у гойдалках – це те, що вони гойдаються вгору i вниз, а не те, що вони стоять на одному мiсцi. Гармонiя. Ось до чого ви повиннi прямувати. Гармонiя мiж рiзними аспектами вашого життя. Не рiвновага. Рiвновага дозволяе уникнути крайнощiв. А в крайнощах i криються реальнi прориви. Томаса Едiсона не вважали «врiвноваженим», коли вiн провiв 18 мiсяцiв, аналiзуючи понад 10 000 комбiнацiй волоскiв розжарювання, щоб створити лампочку. Його сконцентрованiсть привела до монументального успiху. Його врiвноваженiсть не допомогла б придумати лампочку. Що вже казати про iншi неймовiрнi прориви винахiдникiв. Гармонiя дозволяе крайнощам додати перспектив i ясностi в щоденну життеву рутину. Рiвновага обмежуе вашу здатнiсть бути надзвичайним. Навiть не намагайтеся шукати рiвноваги. Дивiться на крайнощi. Будьте екстремальними. Будьте екстремальними в усьому, що робите. Урештi екстремальна поведiнка стане не тим, що ви робите, а тим, ким ви е. Переможцем. А не втомленим, змученим скиглiем, що бажае все покинути. Переможцем, який приймае лише те, що перебувае поза межами його можливостей. Заплатiть цю цiну, i отримаете щось, що е безцiнним. Джордж так i зробив. Екстремальнi зусилля «Друже, ти просто лiнивий». Не ви. Це моя вiдповiдь керiвниковi пiсля 35-хвилинного нудного пояснення того, чому вiн не мiг повернути свiй бiзнес у правильному напрямку. Я вибачився. Незважаючи на свою екстремальнiсть, я намагаюсь бути добрим. Але то була правда, i вона просто зiрвалася з мого язика. Лiнь – це те, що я став помiчати все бiльше й бiльше протягом цих останнiх кiлькох рокiв у кожному куточку свiту. Незважаючи на страх, втрати й невизначенiсть найгiршого економiчного перiоду за 80 рокiв, здаеться, ми докладаемо менше зусиль, анiж будь-коли. Може, ми завжди були задоволенi невдачами? А потiм скиглили про них, нiби успiх не мае нiчого спiльного з кiлькiстю зусиль, якi ми докладаемо? Я так не думаю. Моi прабабуся i прадiд продавали сiрники за цент пiд час Великоi депресii, коли буханець хлiба коштував близько 10 центiв. Вони залишились без роботи на фабрицi i тому боролися за своi мрii кожною унцiею зусиль. То були часи культури зусиль. І я iнодi сумую за цiею культурою. Великi мудрецi допомагають нам робити великi речi. Але ми насправдi повиннi робити хоча б щось. Не зрозумiйте мене хибно – ми не байдикуемо. У нас е робота (як правило), може бути бiзнес i гарна посада, навiть двi. Ми маемо гарно оформленi профiлi на «LinkedIn» та блискучi вiзитнi картки. Але якщо прибрати всю цю мiшуру, я дiйшов ось якого висновку: Ми не докладаемо достатнiх зусиль. Інодi ми навiть не сягаемо мiнiмальноi планки. І навiть гiрше. Така вiдсутнiсть зусиль являе собою бiдну, ледачу поведiнку. У повному розумiннi цих слiв. Я навiть не впевнений, як ми дiйшли до такого, але ось те, що я знаю: Ми вiдмовляемо себе вiд дiй, навiть не почавши. Ми витрачаемо час, розумову енергiю та емоцii, намагаючись виглядати добре, а не задля отримання результатiв. Ми обговорюемо план, а не працюемо над ним. Ми знаходимо виправдання нашiй посередностi. Якщо ми хочемо досягти успiху, ми повиннi робити бiльше. Набагато бiльше. Щоб досягти чогось видатного, треба докладати неймовiрних зусиль. Синi губи та тремтячi руки. Карл Брашир намагався знайти наступну сходинку вгору на металевiй драбинi збоку причалу. Нарештi вiн дiстався верхньоi i, хитаючись, попрямував до лави. Але пiд вагою 90-кiлограмового латунного костюма ноги пiдвели його. Вiн упав i майже знепритомнiв. Нiхто не перебував пiд водою так довго. Жоден, хто стикався з таким опором, не виживав. Останнi 9 годин Карл шукав на днi океану муфти, кронштейни та гвинти, необхiднi для завершення його завдання – важкого пiдводного тесту, щоб вступити до корпусу глибоководних занурень ВМС США. Нiхто не пiдтримував його. То був 1954 рiк, а Карл був афроамериканцем, який хотiв долучитися до спецiальних вiйськ, куди брали лише бiлих. Пiд час тесту вiн зiткнувся з несправедливiстю. У той час як iншi нирцi отримували своi iнструменти та деталi вже пiд водою в запечатаному полотняному мiшку, мiшок Карла був порожнiм. Його деталi й iнструменти просто кинули у воду, де вони швидко осiли на днi океану. Знайти всi деталi й закiнчити завдання було неможливо. Принаймнi так вважали iншi. Через кiлька годин пiсля того, як iншi нирцi повернулися на поверхню, Карл продовжував боротись. Незважаючи на надприроднi труднощi та протидiю суворого пiдводного свiту навколо нього, глибоко всерединi себе вiн знайшов сили продовжувати. Через роки, коли його запитали, чому вiн був таким завзятим, вiн просто сказав: «Я не дозволив би нiкому забрати мою мрiю». Карл не дозволив. І ви повиннi. Ось проста iстина, яку Карл Брашир зрозумiв через несправедливiсть: Зусилля урiвнюють. Про зусилля Сет Годiн [4 - Сет Годiн – американський автор книжок про психологiчнi засади успiшного маркетингу, веде також популярний блог на цю тему.] блискуче каже: «Люди дiйсно хочуть вiрити, що зусилля – це мiф… Я думаю, що нам задурили голови зовнiшнiм блиском щасливчикiв, якi опинилися на вершинi. Ми бачимо людей, котрi змогли досягти успiху або отримати бiльше, нiж, на нашу думку, вони заслуговують, i так легко забути, що цi люди – всього лише винятки… Для всiх iнших з успiхом безпосередньо пов’язанi зусилля… І це ключ до феномену зусиль: тодi як фортуна може бути привабливiшою, нiж зусилля, ви не можете свiдомо ii обрати. Зусилля, з iншого боку, повнiстю доступнi в будь-який час». Безперечно. Зусилля визначають рiзницю. Зусилля – це щось бiльше, нiж «якщо ви платитимете менi краще, я буду стараннiше працювати». Це не самоомана щодо свого потенцiалу. Подумайте про це хвилину. Чи хвилюе когось iще, що ви працюете, не викладаючись повнiстю? НІ! Ви знаете: у глибинi душi ви обманюете себе. І ви единий, хто дiйсно страждатиме вiд таких дiй. Нiхто не дбае про вас так, як ви самi. Найменше, що ви можете зробити для себе, – це докласти зусиль, щоб вашi мрii мали шанс здiйснитися. Подумайте про те, чого ви хочете вiд життя прямо зараз. Можливо, ви хочете: бiльшоi впевненостi у своему майбутньому фiнансовому становищi; кращих стосункiв iз вашим чоловiком/дружиною та дiтьми; щасливiшого i/або бiльш повноцiнного життя. Чи готовi ви докласти зусиль, щоб зробити це реальнiстю? Не мозок, не грошi, не манiпуляцii. ЗУСИЛЛЯ! Якщо все це здаеться надто важким, якщо вашi мрii та цiлi здаються надто далекими, дозвольте менi запропонувати вам найпростiшу iдею: Зусилля – це всього лише наступний крок, який ви мусите зробити. Знову, i знову, i знову. Коли ви уважно подивитесь на те, як звичайнi люди досягають дивовижних успiхiв, ви почнете бачити все як е: одна нога йде за другою. І все. Крок – це в багато разiв легше, нiж подорож. Бути надзвичайним – це ваше рiшення. Це зобов’язання зробити наступний крок. Це ставлення. Це те, як ви проживаете свое життя. Невпинно рухайтесь уперед. Свiт повний хороших людей, якi роблять хорошi речi хорошими способами. Щоб змiнити його, ви повиннi докласти достатнiх зусиль i зробити щось видатне. Крок за кроком. Будьте смiливим Докладайте екстремальних зусиль 1. Не звинувачуйте iнших нi в чому. Посереднi, недалекi люди розумiють, що вони невдахи. Ось чому вони такi роздратованi i прагнуть указувати на помилки iнших. Вони сподiваються, що, змушуючи iнших вiдчувати себе неповноцiнними, вони забудуть про власну посереднiсть. Нiколи не звинувачуйте нiкого нi в чому. Це погана звичка. 2. Припинiть працюватинад тим, що не е важливим. Не заради всього слiд жертвувати сном. Якщо ви працюете на когось, ви зобов’язанi ходити на роботу. Ви не можете це змiнити. Однак ви можете скоротити час, який проводите бiля телевiзора, зустрiчi та що-небудь iнше, що стоiть на шляху до досягнення ваших цiлей. Замiнiть розваги дiями, якi допоможуть вам досягти мети. 3. Недозволяйте собi сумнiватись. Ви живете, щоб досягати успiхiв. Перестаньте порiвнювати своi поточнi проблеми з останнiми вiсiмнадцятьма невдачами. Вони не однаковi. Ви не той самий. Потрiбно пам’ятати: все ваше життя – це полiгон, де ви можете спiймати фортуну саме зараз. Чому ви сумнiваетесь? Годi скиглити. Борiться. 4. Запитуйте себе: «Що я можу зробити краще наступного разу?» А потiм робiть це. Якщо ви проведете десятилiття або два, щиро намагаючись стати кращим, це точно станеться. Ще одна рiч, яка стане вам у пригодi, – не робити дурниць. Отже, вчiться на своiх помилках i використовуйте уроки, щоб досягати бiльших успiхiв. 5. Проактивно використовуйте часна речi, якi пiдживлюють ваше завзяття. Життя миттево вимагае вiд вас максимальноi продуктивностi. А психологiчна пiдготовка часто залежить вiд фiзичноi. Тому займiться боротьбою. Або бiгом (якщо бойовi мистецтва здаються занадто екстремальними). Фiзична активнiсть позитивно впливае на мотивацiю. 6. Просiть вибаченняв себе та iнших людей за погане ставлення. Зробiть це раз або двiчi, i вам швидко стане легше. Коли ви будете щиро перепрошувати за те, що погано впливае на iнших людей, ви перестанете скиглити та почнете перемагати. Екстремальна вiдмiннiсть Щоб змiнити свiт, ви самi повиннi вiдрiзнятися вiд iнших Ви не можете надихати й кидати виклик iншим, якщо ви так само боiтесь видiлятися, як i вони. Боiтесь поставити себе в становище, коли люди можуть не погодитись iз вами. Боiтесь кинути виклик чинному стану речей. Боiтесь критики. Вiдрiзнятися вiд iнших – це саме по собi успiх. Чому? Тому що бiльшiсть iз нас цього не вмiе. Стояти на сценi й отримувати нагороди досить легко. А от бути аутсайдером, носiем оригiнальноi iдеi перед усiм свiтом вимагае великих зусиль. Для цього треба бути ментальним нiндзя. Це, ймовiрно, пояснюе те, чому не всi ми стаемо успiшними. Звернiть увагу: страх вiдрiзнятися з’явився не зовсiм з вашоi вини. Усе, чого вас змалечку вчили, – це не видiлятись. Коли ви пiшли до школи, вам казали, що «треба знаходити спiльну мову з усiма», навiть коли ви бачили, що поганi люди користуються iншими. Доки справа не стосувалася вас, це було «круто». Вам казали, що не можна «влаштовувати сцени» в громадських мiсцях, навiть щоб постояти за себе. Ви самовиражались. А потiм вас критикували, чи не так? На першiй спiвбесiдi спецiалiст iз добору персоналу питав, чи вмiете ви працювати в командi. А потiм став пояснювати, що ваша зарплатня буде базуватися на ваших власних досягненнях. Усi цi необхiдностi «вписуватись» культивують високоякiсну посереднiсть, надiйну партiю вiдмiнникiв, що пiдтримують порядок речей. Але цi якостi не дають реального успiху або вiдкриттiв, здатних глибоко надихати, про якi ми всi мрiемо. Реальний успiх – це повна протилежнiсть прагненню бути як усi. Не копiюйте думок та дiй iнших. Ви досягнете бiльшого i залишитесь вiрним собi, якщо докладете зусиль, щоб видiлятись. Щоб змiнити свiт, ви самi повиннi вiдрiзнятись вiд iнших. Нав’язливi бажання, пристрастi i те, що вiдрiзняе вас вiд iнших, а не вмiння «вписуватись» – ось що допомагае досягти успiхiв. І знаете що? Бути iнакшим не так погано. Інакшiсть не вб’е вас. Вона змусить вас видiлятись. Інакшiсть, можливо, не допоможе отримати пiдвищення. Але вона, найiмовiрнiше, дасть вам набагато бiльше. Інакшiсть не змусить людей публiчно вихваляти вас. У всякому разi не вiдразу. Але таемно вони будуть шанувати вас. Бути iнакшим – це рiшення, що ви не будете схожим нi на кого iншого або себе минулого. Чесно кажучи, бути успiшним тяжко. Бути успiшним i не вiдрiзнятися вiд iнших – iще складнiше. І екстремальна поведiнка – одна з найсильнiших вiдмiнностей. Коли Джеррi Райс вступив до Нацiональноi футбольноi лiги в 1985 роцi, тiльки двi команди були зацiкавленi в ньому. Очевидна вiдсутнiсть швидкостi турбувала багатьох агентiв, якi оцiнювали гравцiв. Однак вiн не любив показухи, на вiдмiну вiд iнших новачкiв на драфтi [5 - Драфт – процедура вiдбору командами гравцiв, що не мають чинного контракту з жодною командою в лiзi. Часто в драфтi беруть участь молодi гравцi, якi грають за унiверситетськi команди.]. І унiверситет, за який вiн грав, – Державний унiверситет долини Мiссiсiпi – не вважався найкращим. Агенти погодилися, що Райс хороший гравець, але чи пiдходив вiн для гри у великiй лiзi? Команда «San Francisco 49ers» вирiшила ризикнути й розпочала переговори щодо Райса з «New England Patriots». І Райс не розчарував. Насправдi, вiн отримав титул наполегливого новачка року. Але Джеррi хотiв бути не просто хорошим ресивером [6 - Ресивер (вайд-ресивер, приймальник) – амплуа гравця в американському футболi.]. Вiн хотiв бути надзвичайним. Однак вiн зробив дуже багато помилок. Пропустив забагато м’ячiв. Вiн почувався млявим i нерiдко потерпав вiд болю. І вiн вирiшив пiдкорити вищий щабель. У той час як iншi гравцi розслаблялися пiд час мiжсезоння, Райс затято тренувався по кiлька годин на день, щоб мати гарну фiзичну форму. Для цього вiн бiгав по пагорбах. Щодня вiн пробiгав стежкою бiля свого будинку маршрут у двi з половиною милi, здебiльшого вгору. Схил був дуже крутим. Незважаючи на це, Джеррi пiдiймався в темпi спринтера. День за днем долаючи бiль. Коли вiн того року з’явився в тренувальному таборi на чотири днi ранiше, вiн був у своiй найкращiй формi. Саме це й визначило його кар’еру, що увiчнена в Залi слави. Два роки потому вiн став лiдером НФЛ за кiлькiстю прийнятих тачдаунiв, яка вдвiчi перевищувала досягнення iнших гравцiв лiги. Протягом наступних 20 рокiв вiн побив усi можливi рекорди вайд-ресиверiв. Навiть наприкiнцi своеi кар’ери в НФЛ Джеррi був одним iз найшвидших i найбiльш конкурентоспроможних вайд-ресиверiв у грi проти захисникiв, якi були на 15–20 рокiв молодшi вiд нього. Сьогоднi Джеррi Райс вважаеться найкращим вайд-ресивером усiх часiв i одним iз найкращих гравцiв в американський футбол. Джеррi Райс був талановитим вiд природи. Але й десятки iнших футболiстiв, що грали разом iз ним, мали такий же талант. Вiн мав «хорошi iнстинкти». Але iх мали й iншi гравцi в НФЛ. Джеррi вiдрiзнявся вiд iнших гравцiв екстремальною поведiнкою. Вiн був готовий вийти за межi. Вам не потрiбно бiгати по пагорбах щодня, як це робив Джеррi Райс. Ви просто маете вiдрiзнятися. Інакшiсть робить вас особливим. Вона означае не тiльки те, що слiд робити все краще за iнших. Тут iдеться про розширення меж. Причому не на трохи. Екстремальна вiдмiннiсть означае розширення меж трохи далi, нiж хто-небудь узагалi наважиться. Це означае зрозумiти, що межi iснують лише у вашiй головi. Ви можете думати, що ваш бос або компанiя встановлюють межi. Але це не так. Ви можете думати, що ваше подружжя або родина встановлюють межi. Але це не так. Ви встановлюете межi. Саме тому, щоб бути успiшним, потрiбно iх розширювати. Шлях до успiху вам перекривають не проблеми, обставини чи обмеження, якi ви засвоiли. На шляху до успiху стоiть хибне переконання, що ваше бажання неможливо втiлити в життя. Розширте вашi межi, i ви зрозумiете, що «неможливе» не таке вже й неможливе. Можливо, настав час для нових меж. Або iх вiдсутностi. Це вам вирiшувати. Розширення меж е потужним засобом вирiзнитись. Вiдмiннiсть вiд iнших допоможе вам змiнити свiт. Почнiть вiдрiзнятись сьогоднi. Будьте смiливим П’ять способiв розширити своi межi 1. Зрозумiйте своi страхи. Розширення меж починаеться з усвiдомлення того, що насправдi рухае вами, – страхи, якi ви вiдмовляетесь визнавати. Досягти успiху можна лише подивившись в очi своiм демонам i визнавши своi слабкостi. 2. Докладайте додаткових зусиль, навiтьякщо це не видаетьсяможливим. Ви думаете, що викладаетесь на всi 100 вiдсоткiв, але навряд чи це так насправдi. Чесно кажучи, викладатися на всi 100 вiдсоткiв неможливо. Це чиста фантазiя. Докласти додаткових зусиль означае зробити ще одну необхiдну рiч. Це бiль, який ви готовi терпiти, доки не отримаете те, що хочете. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (http://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=22579429&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом. notes Примiтки 1 «Peanuts» («Дрiбнота») – комiкси про хлопчика Чарлi Брауна та песика Снупi. (Тут i далi прим. перекл.) 2 5 футiв 8 дюймiв ? 1 м 73 см; 40 футiв ? 12 м 20 см; 130 футiв ? 40 м. 3 LinkedIn – соцiальна мережа для пошуку i встановлення дiлових контактiв, популярна на Заходi. 4 Сет Годiн – американський автор книжок про психологiчнi засади успiшного маркетингу, веде також популярний блог на цю тему. 5 Драфт – процедура вiдбору командами гравцiв, що не мають чинного контракту з жодною командою в лiзi. Часто в драфтi беруть участь молодi гравцi, якi грають за унiверситетськi команди. 6 Ресивер (вайд-ресивер, приймальник) – амплуа гравця в американському футболi.