Чи правильний вибiр? Ольга Сокол-Торська Чи правильний вибiр? Приймаючи рiшення, це питання ми ставимо собi доволi часто. Але як же насправдi важко розiбратись у собi, розкласти усе по полицях та прийняти доленосне рiшення! Який же вибiр зроблять героi книги, дiзнаемось лише пiсля прочитання. Ольга Сокол-Торська Чи правильний вибiр? Подвiйне я Двi подружки сидiли у квартирi та бувкотiли про свое, про дiвоче. – Ти знаеш, я не можу бiльше так, я хочу додому, ця квартира мене вбивае, продиху немае, дихаю через вiкно, хочу вийти на двiр, балкону немае, хочу в садок, а не у загазованi мiськi вулички, не мое це, не мое! – Ой, Вiта, не журися, диви, живеш у мiстi, тяжко не працюеш, море перспектив… – Ай, легко тобi казати, ти з дитинства така розбалувана, театри, музеi, атракцiони, дитя асфальту, а я iнша, моя душа пориваеться вгору та хоче дiстати небес… – Ой, ще скажи, що ти велика поетеса, тi поети, вони всi якiсь дивнi… – Дивнi тому, що вiдкривають людям очi, тому що пишуть про те, про що iнший навiть не наважиться сказати вголос, це ти хочеш сказати… – Годi, годi не злися, зараз понесе тебе, ти якась така повiльна, як черепаха, сидiла би тiльки в своiй нiрцi та спостерiгала за свiтом, от толком навiть нiчого не вмiеш робити, крiм свого письма… Звариш зупу, якесь друге на скору руку, а я мушу готувати щось смачненьке, якiсь смаколики, знаеш, я люблю це, поеднувати смаки, цинамону та перцю, корiандру та гвоздики… – Ой, щось не хочу я вже iсти твоеi мiшанини, а я знаеш, я дуже люблю квiти, iще дуже люблю дивитись фiльми, менi здаеться, що у тому свiтi я, я супер герой, то якась багата красунечка, то президент Америки… – А це дiйсно цiкаво, а давай на мить представимо, що ми маемо супер силу, от скажи, щоб ти зараз зробила, першим дiлом? – А супер силу яку? – Будь яку, ти можеш робити все, що захочеш, все, що маеш у своiй головi… – Ну не знаю, Злато, я мабуть би зараз зiрвалася з цього крiсла та полетiла прямо у вiкно. – Добре, давай тодi я з тобою полечу, куди будемо летiти, дивись, я бачу наш будинок, о вiн такий маленький, отой! – Що таке, нiчого, я здаеться напилась вiтру… – Злато, це так чудово уявляти, що ти все можеш… – Але ж цю супер силу потрiбно якось використати, а давай знаеш що, ти ж любиш квiти, полетимо у Нiдерланди, там так багато тюльпанiв, зробимо собi фотографii, я тiльки ворухну пальцем i у мене з’явиться найновiша модель Кенона… – Давай, але на певно довго летiти? – Та ми ж можемо все, загадаемо, щоб зараз там опинились, вiзьми мене за руку, давай! – О, я й не думала, що так швидко, так гарно, квiти як квiти, але такi чудеснi… – А ти не хочеш до Америки, в Голiвуд, там же всi вiдомi актори? – Ой, що ми там не бачили, вони ж такi люди, як ми, тiльки один то нап’еться як цiп, а другий не знае, що вже собi купити! – Ти права, якi ж ми нерозумнi, давай додому, до батькiв, вони мабуть вже скучили? – Давай, тiльки ми ж пiсля сесii iздили, i що ти просто так прилетиш, вони ж зомлiють одразу. – Нi, у нас буде машина… – А права? – Скажемо, що виграли в лотерею i все маемо! – Нi, давай зробимо так, аби вони нi про що не здогадались, загадаемо так! – Ну, добре, гаразд, яку модель ти хочеш, порше, мерседес? – Вiта, все дуже просто, це банально – лiмузин! – Ти з глузду з’iхала, це тобi не весiлля i не дiвич-вечiр, ну добре, ланкрузер i поiхали! – Чекай, а сукнi, нам потрiбнi iз найдорожчоi колекцii – Ів сен Лоран. – О вони чудовi, але загалом сукнi як сукнi. – Добре, що нам ще потрiбно, думаю, подарунки… – Що будемо твоiй мамi купувати, а що моiм батькам? – А давай уже на мiсцi вирiшимо, побачимо, що iм найнеобхiднiше, те i купимо… – Добре, тодi вперед… нi стривай, я так не можу, годi, так не бувае… ми як малi дiти, перестань… – Вiта, заспокойся, ми ж мрiемо! – Нi, ми не маемо права мрiяти, у нас забрали все… – У нас нiхто нiчого не забрав, ми живi й здоровi! – Так, ми здоровi, а iншi, ти… ми думаемо, лише про себе, сидимо собi тут, i думаемо, що там все гарно i казково, i повiр, кожен так думае, життя прекрасне, коли ти не бачиш непрекрасного, – промовила Вiталiна, витираючи сльози, якi виблискували водограем на iЇ засмаглiй шкiрi… – А що ми можемо, ми робимо все можливе, принаймнi вони там у безпецi, i ти повинна дякувати менi, що я зараз тут, з тобою… А то могла б бути тут сама i розпускати своi нюнi… – Як ти смiеш так казати! – подивилась прямо в очi i вийшла з кiмнати… – Я не хотiла, – тихо уже собi промовила Злата. Через годину Вiталiна повернулася з кухнi до iх кiмнати, у якiй Злата iз засмученим поглядом дивилась телевiзор, та промовила: – Дивись, тут все дiйсно радiсно, концерти, мильнi опери, музичнi талант шоу, усе дуже гарно та яскраво, кожен думае про себе… – Заспокойся, ти i так нiчого не змiниш, хто ти така, така ж як i сотнi тисяч тих, якi зробили те саме, що й ти… – Менi батькiв шкода… – Вони якось дають раду, правда, ти допоможеш iм тим, що ти тут, а не там… Краще думай, як це зробити, а не скигли… – Що я можу зробити, ну ти ж знаеш, я люблю квiти, ну так, закiнчувала юридичний, але що з того, як я ненавиджу це… тих юристiв зараз хмара… – Ну от, – це вже розумнi думки, сказала Злата… Треба щось iз цим придумати, це звiсно добре, що е якась робота, але… знаеш сама, пiдтирати… i слухати одне й те саме я не надто маю бажання! – Що з тобою, ти ранiше не була такою… – А що менi лишаеться, подивись навкруги i знiми з себе цей кокон, ти вже не маленька дiвчинка, це життя, йому наплювати на твоi душевнi поривання. – Ти помиляешся! – Я бiльш, нiж певна… – Добре, а що можеш ти? – Я хоч i вивчала мiжнароднi вiдносини, вiдносини мiжлюдськi менi завжди вдавалося влаштовувати одним махом. Подивись, яка талiя, який вигин спини, а цi губи, жоден мущина не встоiть перед такими чарами… – Тобi не стидно так ходити, хоч би вечером скинула тi короткi шорти, а то всякi швендяють пiд пiд’iздом… – Та, що ти розумiеш, сади лiпше квiточки… Наступного ранку усе було як завжди. Злата три години крутилася бiля дзеркала, аби накласти три тони макiяжу, плюс накладнi вii i намальованi брови. Одягла свою нову облягаючи сукню, хоча iз секонду, але була майже як нова, зара, бренд. І вискочила з квартири, не з’iвши снiданку, мовляв не встигае, сама ж думала щось поцупити у бабусi, за якою доглядала, та яка мала поганий зiр. Час вiд часу навiдувались родичi, якi були якимись крутими бiзнесменами, тому й наряджалась так наша ялиночка. Ну i бабуся була не бiдна. Вiталiна, натомiсть, була повною протилежнiстю Злати. Довге чорне волосся, густе, завжди охайно заплетене в косу, додавало iй чарiвностi та неабиякоi грацii. Струнка фiгура була приховала джинсами та бiлою блузкою, макiяж був мiнiмальний, лише тональний крем та рум’яна, вона не користувалась тушшю, це було непотрiбно, адже густi чорнi брови та вii говорили самi за себе. Вiталiна вчасно вийшла з квартири, перевiрила воду, газ, та покинула пiд’iзд. Їi бабуся мешкала недалеко, тому потрiбно було пройтись лише кiлометр, аби дiстатись призначеного пункту. Панi Станiслава була дуже спокiйною жiночкою, хоча iй уже було за 80, вона не втрачала свого жiночого шарму. От тiльки, що ноги вже вiдмовляли, тому доводилось вдатись до допомоги доглядальницi. Вiталiна випадкового натрапила на оголошення, коли йшла тiею ж дорогою до магазину, дiвчина, яка доглядала цю бабусю якраз звiльнялась, тому роздавала оголошення про роботу, з часом знайшлося мiсце i для Злати. – Ти снiдала? – сказала Станiслава. – Так, звiсно, ви ж знаете, я завжди вчасно встаю i стараюся все встигати… – Звичка вiдмiнницi, так? – Так, – посмiхнулася дiвчина. – Але все одно сiдай, тут, бiля мене, не гоже менi самiй iсти. – Дякую, я тiльки чаю зроблю. – І як тобi тут, в нашому мiстi, звикла уже? – Та нiби, спочатку було зовсiм погано, а зараз нiби все добре, тiльки от коли говорю по скайпу з рiдними, i як ще покажуть менi наше подвiр’я, нашого пса, котика, не можу… – Тихо, тихо, дочко, не плач, видно така твоя доля, можливо краща тебе чекае тут, нiж там… – На це одна надiя, я взагалi не можу зрозумiти, я хоча б з подругою тут, а ви у своему рiдному мiсцi сама, у цiй квартирi, Вам, вам не страшно? – Моi страхи вже минули, я занадто вiддавала себе дiтям, потакала iм у всьому, хоча чоловiк казав бути жорсткою, а я всi емоцii на поверхнi, нiчого не приховаю, тому й така моя нагорода, лишив мене саму мiй Тарас. Зрештою, чоловiки скорiше помирають, а хотiлось би навпаки… Менi його так бракуе, менi бракуе його голосу, його обiймiв, так, ти певно думаеш, що я стара з глузду з’iхала, нi мое нутро таке ж саме, як у молодi роки, тiльки тiло от пiдвело неабияк, еге ж… чого ти не плач, це я так, нахлинуло… Ти краще розкажи про себе??? – А що про мене, менi там один рiк до закiнчення залишався, я тут i не думала закiнчувати, ну i нехай, це i так не мое, шукала будь- як роботу, от i знайшла вас… Того вечора, як завжди, Злата та Вiталiна повернулися з роботи. Як завжди, звичайний вечiр, свiтило сонце, вони приготували вечерю, з’iли котлетки, витерли ротики та пiшли трохи полежати пiсля втомливого дня. Злата знову не замовкала та торочила про свое, про те, як варто жити, чи будуть вони довго у багнi, iй важко на роботi, iй це не подобаеться. Натомiсть, Вiталiна мовчала, чи iй подобалась ii робота? Яка не яка, це була робота i вона приносила комусь грошi, iй, Вiталiнi, але найцiннiше було те, що вона приносила доброту iншiй людинi, а ось i завдання кожноi роботи – приносити добро iншому, так було i у випадку цiеi щироi, скромноi дiвчини… Злата знов заговорила першою: – Так не можна, Вiто, так не можна, треба щось робити, ти не можеш весь час так сидiти, так, батьки там, але вони хоч якось дають собi раду, якщо, не дай Боже, буде гiрше, в крайньому випадку зможеш iх перевести сюди, але куди, на цю квартиру, яку ми винаймаемо, так, i куди, за що ти будеш платити, чим ти будеш платити, це не твое! – Я знаю, Злато, ми вже про це говорили, як е, так е, треба тiшитись тим, що ми маемо! – Ти наiвно говориш, ти не розумiеш нiчого! – Я все розумiю! – Нi, ти не розумiеш, я тобi не казала, у мене з’явився залицяльник, ну все таки ця косметика, якоi ти ненавидиш, i витраченi грошi на останнi брендовi речi дали свое i… я переiжджаю до нього… – Що? – Так, я знаю, що це звучить жорстоко, але я не можу так… Ти теж мусиш когось знайти, ти не зможеш сама виплачувати цю квартиру, а тулитися з iншими, це не вихiд, тому, якби там не було, ти повинна це зробити, повинна когось знайти, не заради любовi, не заради ще чогось, а заради виживання… – Як ти можеш так казати, це жорстоко, це неправильно! – Ми можемо це зробити, ти можеш це зробити, ти лiтаеш в хмарах, ходиш до цiеi бабусi, так добре, що прибираеш, все це робиш, але це неправильно! – Я не знаю, ти говориш зараз таке, що менi в головi не вкладаеться, я тiльки почала жити, тiльки почала звикати до всього, змирюватись зi всiм, а ти менi пiдсовуеш чергову свиню… – Ти можеш, ти сильна, все, що нас ламае, робить нас сильнiшими, ти це добре знаеш, нехай це тебе зламае, але потiм буде краще! – Краще жити з нелюбим чоловiком? – А хто знае, чи вiн стане тобi нелюбим? Чи ти хочеш цiле життя винаймати квартиру, ти молода дiвчина, ти вже не повернешся туди, де жила, потрiбно починати життя тут, а тут в тебе нi батькiв, нi допомоги, нiкого, тiльки я, i то я вiдходжу вiд тебе, ти буде сама, скажи, що ти будеш робити? Поселишся в тiеi бабуся, в квартирi, я знаю, ти про це думала, але це не вихiд, ти повинна думати про себе, можливо ти зустрiнеш людину, яка…Звiсно було б добре, якби ця людина була багатою… – Нi, годi, я вже не можу чути про багатство, чому все зводиться до грошей, так, вони потрiбнi, але вони не найголовнiшi, чому я повинна ламатися та пiдлаштовуватись пiд цей жорстокий свiт, вiн ж не мусить бути жорстоким, ми робимо його таким! – Вiто, якщо ти хочеш вибратись з цього багна, ти повинна думати головою, за квартиру цей мiсяць я ще заплачу, а далi ти повинна робити те, що я тобi скажу, iнакше нiчого не вийде, я не хочу, аби ти страждала, я хочу, щоб ти була щаслива, i едине, чим я можу тобi допомогти, так цим, можливо, я тобi допоможу i ти не будеш… я ж бачу тебе зi сторони… Чому ти не вiриш менi? Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/olga-sokol-torska/chi-pravilniy-vibir/?lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.