Нунчi. Корейське мистецтво емоцiйного iнтелекту Юнi Хон Погано адаптуетеся у новому колективi? Не можете схилити спiврозмовника на свiй бiк? Хвилюетеся щодо найменшоi дрiбницi? Постiйно думаете, що з вами не так? Ви просто не розвиваете свое нунчi – таемну зброю, яку корейцi вважають ледь не надприродною здiбнiстю. Із розвинутим нунчi ви швидко адаптуетеся до нових знайомств, взаемин i колективiв; навчитеся правильно вибирати партнера для життя та бiзнесу; розкриете робочий потенцiал; позбавитеся соцiальноi тривожностi; вiдчуватимете настрiй спiврозмовника й напрям бесiди; убезпечитеся вiд невдач i помилок. У форматi PDF A4 збережений видавничий макет. Юни Хонг Нунчi. Корейське мистецтво емоцiйного iнтелекту © Euny Hong, 2019 © Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2020 © Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2020 * * * У свiтi повно таких очевидних речей, але нiхто нiколи iх не помiчае.[1 - Цитату наведено за виданням: Дойл К. Артур. Собака Баскервiлiв. Перекл. М. А. Дмитренка. 1992. (Тут i далi прим. перекл., якщо не зазначено iнше.)]     Артур Конан Дойл. Собака Баскервiлiв Роздiл 1. Що таке нунчi? Нунчi (дослiвний переклад – «окомiр») – це тонкий хист до визначення думок i почуттiв iнших людей, який сприяе гармонii, довiрi та близькостi. Уявiть, ви нещодавно почали працювати у великiй компанii i вас запросили на вечiрку, на якiй ви хочете вразити нових колег. Коли заходите до кiмнати, усi смiються – трохи надмiру – з не дуже вдалого жарту лiтньоi жiнки, якоi ви нiколи ранiше не зустрiчали. Як учините? А. Розповiсте присутнiм дiйсно дотепний жарт, значно влучнiший, нiж той, який ви щойно почули. Вашi новi колеги будуть у захватi! Б. Посмiетеся з iншими, хоча жарт не надто дотепний. В. Тактовно познайомитеся з цiею лiтньою жiнкою, яка, як ви правильно здогадалися, очолюе вашу компанiю. Якщо ви вибрали варiант А, вам потрiбно добряче попрацювати над своiм нунчi. Якщо варiант Б – чудово: ви правильно оцiнили ситуацiю та дiйшли безпомилкових висновкiв iз поведiнки нових колег. Якщо варiант В – вiтаю: ви вже на шляху до опанування силою нунчi. Нунчi – це корейська суперсила. Дехто навiть стверджуе, що завдяки iй корейцi вмiють читати думки – хоча нiчого надприродного в цьому хистi немае. Нунчi – це здатнiсть миттево розумiти, про що саме думають iншi та що вони вiдчувають, i завдяки цьому полiпшувати взаемини протягом усього життя. Розвинуте нунчi дае змогу постiйно вивiряти вашi припущення, грунтуючись на будь-якому новому словi, жестi або виразi обличчя, щоб завжди усвiдомлювати, що вiдбуваеться. Для нунчi головне швидкiсть; власне, якщо хтось майстерно опанував це мистецтво, корейцi кажуть, що нунчi в нього швидке, а не чудове. У недалекiй перспективi нунчi врятуе вас вiд соцiальноi неоковирностi: неможливо осоромитися, якщо правильно визначити, що вiдбуваеться. У далекiй перспективi нунчi проторуе вам шлях у життi. Перед вами вiдчиняться дверi, про iснування яких ви навiть не здогадувалися. Нунчi допоможе прожити найкраще життя. Старе корейське прислiв’я говорить про силу нунчi: якщо в тебе нунчi швидке, то хоч ченцем креветки iж. Визнаю, цей вираз здаеться дивним, але треба пам’ятати, що в традицiйних корейських буддистських монастирях суворо заборонено невегетарiанськi страви. Інакше кажучи, навiть приписи не встоять перед вашими бажаннями. Кожен може полiпшити свое життя, удосконаливши нунчi; для цього не потрiбнi привiлеi, кориснi знайомства або визначнi академiчнi досягнення. Власне, саме тому корейцi називають нунчi «перевагою небораки». Навiть якщо у вас бiльше нiчого немае, нунчi – це таемна зброя. Якщо ж ви пестунчик долi… Нестача нунчi щонайшвидше призведе до втрати всiх переваг у життi. Корейцi кажуть: «Половина суспiльного життя грунтуеться на нунчi». Добре вiдточене та швидке нунчi може допомогти вдало вибрати подружжя або дiлового партнера, блискавично впоратися з роботою, навiть послабити соцiальнi тривожнi розлади. Нунчi змусить iнших пiдтримати вас, навiть коли вони не розумiють, чому iм варто так учинити. І навпаки, через нестачу нунчi люди незлюблять вас iз причин, якi не зрозумiлi нi iм, нi вам. Тому якщо зараз ви думаете: «От халепа, знову якась схiдна маячня, а я вже половину одягу викинув через цю Марi Кондо![2 - Марi Кондо – авторка книги «Викинь мотлох iз життя», присвяченоi ладу в побутi. Оригiнальне видання написано японською мовою.]», то маю вам сказати ось що. По-перше, це не маячня. Уже понад п’ять тисяч рокiв корейцi використовують нунчi, щоб оминути «усi стрiли й камiння злоi долi»[3 - Цитату з трагедii В. Шекспiра «Гамлет» наведено в перекладi О. Бургардта.]. Варто лишень пригадати новiтню iсторiю, щоб зрозумiти, як працюе нунчi: Корея лише за пiвстолiття перетворилася з краiни третього свiту на розвинуту державу. Ще сiмдесят рокiв тому, пiсля Корейськоi вiйни, Пiвденна Корея була однiею з найбiднiших краiн у свiтi – бiднiшою за бiльшiсть держав африканського континенту пiвденнiше Сахари. Ба бiльше, у Кореi не було жодних природних ресурсiв: нi краплини нафти, нi грама мiдi. Проте у XXI столiттi Корея стала однiею з найбагатших, найкомфортнiших для проживання та технологiчно найрозвинутiших краiн на планетi. Нинi саме там виробляють найбiльше у свiтi напiвпровiдникiв i смартфонiв. Ця краiна – единий член Органiзацii економiчного спiвробiтництва та розвитку (ОЕСР), який спочатку одержував вiд неi допомогу, а потiм сам почав надавати кошти для посилення свiтовоi економiки[4 - Джерело: Kongdan Oh, ‘Korea’s Path from Poverty to Philanthropy’, Brookings Institute, 14 June 2010. https://www.brookings.edu/articles/koreas-path-from-poverty-to-philanthropy/ (Прим. авт.)]. Безумовно, певною мiрою Кореi просто поталанило. Крiм того, ii успiх обумовлений старанною працею та певною допомогою вiд дружнiх держав. Але якби все було так просто, будь-якi iншi держави, що розвиваються, могли б досягнути того ж. Проте з жодною iншою краiною такого не сталося. «Корейське економiчне диво» завжди грунтувалося на нунчi. Корейцi мали «окомiр» потреб, якi стрiмко збiльшувалися в iнших краiнах. Вони виробляли саме тi товари для експорту, якi вiдповiдали швидкоплинним вiянням попиту. І вони модифiкували своi плани вiдповiдно до единого фактора, який не змiнюеться у всесвiтi, – до змiн. Якщо ви досi маете сумнiви щодо цiнностi нунчi, запитайте себе, чим обумовлений успiх кейпопу – попмузики Пiвденноi Кореi. Нунчi охоплюе всi аспекти життя в корейському суспiльствi. Корейськi дiти змалечку дiзнаються вiд батькiв про важливiсть нунчi, приблизно тодi ж, коли iх наставляють: «Перш нiж переходити дорогу, треба подивитися i лiворуч, i праворуч» або «Не можна бити сестричку!» «Де твое нунчi?!» – дуже розповсюджений закид батькiв. Пам’ятаю, ще дитиною, я випадково образила подругу нашоi сiм’i й потiм виправдовувалася перед батьком: «Але я не хотiла засмутити матусю Джиннi!» На це вiн вiдповiв: «Так, це ненавмисна шкода, але вiд цього твiй вчинок аж нiяк не кращий, вiн ще гiрший». Мабуть, деяким представникам захiдноi культури буде складно зрозумiти дорiкання мого тата. Хто з батькiв хотiв би, щоб iхня дитина нечемно поводилася зумисно, а не випадково? Проте погляньте на це з iншого боку: дiти, якi свiдомо когось ображають, принаймнi знають, чого хочуть, наприклад помститися братику чи спровокувати батькiв. Однак що робити з дитиною, яка навiть не усвiдомлюе впливу своiх слiв на iнших людей? З дитиною без нунчi? Хай якою б милою й доброю вона була, на неi, iмовiрно, чекають невдачi в життi, якщо не позбавити ii такоi нетямущостi. Дехто народжуеться з розвиненим нунчi. Дехто вдосконалюе цей хист. А дехто стикаеться з потребою в ньому випадково – так сталося й зi мною. Коли менi було дванадцять рокiв, моя сiм’я переiхала зi Сполучених Штатiв Америки до Пiвденноi Кореi. Я зовсiм не знала корейськоi мови, натомiсть мене вiддали до корейськоi державноi школи. Цей досвiд став для мене експрес-курсом iз мистецтва нунчi, адже довелося пристосовуватися до умов чужоi культури без жодноi змоги покладатися на мову. Щоб зрозумiти, що вiдбуваеться у новiй краiнi, доводилося цiлковито покладатися на нунчi. Воно стало для мене чимось на кшталт шостого чуття. Особливо складно було пристосуватися через те, що мiж нунчi в США й Кореi величезна рiзниця. У Сполучених Штатах спiлкування бiльш неформальне, тому для нього вистачае мiнiмального нунчi. Американцi не вклоняються одне одному, у мовi немае «ввiчливого» регiстру, який протиставляеться регiстру «близькостi», i можна звертатися до дорослих на iм’я. А от у Кореi мовi й культурi бiльш притаманна iерархiчнiсть, правил там бiльше, нiж зiрок у небi. Наприклад, корейцi не можуть називати старшого братика чи сестричку на iм’я, вони мусять використовувати ввiчливу форму звертання, яка перекладаеться як «старший брате» або «старша сестро». Згiдно з принципами конфуцiанства, для гармонiйного спiвiснування треба, щоб кожен розумiв свою роль у суспiльствi й поводився вiдповiдно. Проте в мене з цим виникли певнi проблеми: уявiть, наскiльки безпорадною я почувалася в корейськiй школi, не знаючи, як звертатися до власних братiв i сестер, i гадки не маючи, як поводитися. Залишалося спостерiгати, що роблять iншi дiти в школi. Саме так я засвоiла два нарiжних правила нунчi. 1. Якщо всi раптом починають виконувати певну дiю, на те завжди е причина. Я навiть не уявляла, як стояти струнко або вiльно крокувати; бачила лише, що всi так роблять, тож уважно спостерiгала за однокласниками й вiдтворювала iхнi рухи. 2. Якщо зачекати, можна отримати вiдповiдi на бiльшiсть запитань, не промовляючи й слова. І це було чудово, адже слiв корейською я не знала. Таке «випробування вогнем» завдяки нунчi допомогло зрозумiти, чого вiд мене очiкують, воно виховало в менi любов до навчання. Крiм того, нунчi змусило вчителiв та однокласникiв ставитися до мене терплячiше. Лише за рiк пiсля переiзду в Корею я вже була найкращою ученицею в класi й навiть посiдала призовi мiсця в олiмпiадах з математики та фiзики. За пiвтора року мене обрали заступницею старости, що надавало менi право лупцювати iнших школярiв (такий дещо дивний привiлей дiставали лише обранi учнi). І все це попри те, що я ще жахливо розмовляла корейською i з мене глузували через «захiднi звички». Проте я – живий доказ того, що вам не потрiбно бути найкращим, щоб перемагати. Головне – мати швидке нунчi. Справдi, я старанно вчилася, та лише навчання без нунчi не допомогло б. Нунчi може перетворити величезний недолiк (для мене це було незнання корейськоi мови) на неочiкувану перевагу: оскiльки вчителi завжди говорили надто швидко, щоб я могла все зрозумiти й занотувати, доводилося визначати за виразом iхнiх облич i тоном, що вони викладають дiйсно важливий матерiал, наприклад, той, за яким буде iспит. Я засвоiла: пiдвищення тону = важлива iнформацiя. Крiм того, наприклад, помiтила, що моя вчителька фiзики в сьомому класi легенько постукувала себе по долонi рiзкою, коли намагалася пояснити щось важливе. (Учителi завжди носили iз собою рiзки – такi гнучкi прутики, обмотанi iзолювальною стрiчкою. Зазвичай iх використовували, щоб бити учнiв.) Тож хоча я залишалася недоуком i навiть конспектувати не вмiла, учителi «говорили» менi, що саме буде на iспитi, нехай i не промовляючи цього. Нунчi завжди е в повсякденному життi в Кореi, оскiльки корейську культуру класифiкують як висококонтекстну[5 - «Висококонтекстна культура» – термiн у теорii мiжкультурноi комунiкацii, який додав до наукового обiгу антрополог Едвард Голл.]. Тобто спiлкування в цiй краiнi значною мiрою грунтуеться не на словах, а на загальному контекстi, який мае безлiч складникiв: мова тiла, вирази обличчя, традицii, присутнiсть стороннiх спостерiгачiв, навiть мовчання. У Кореi те, що не промовляеться, не менш важливе за використанi мовцем слова. Тому людина, яка звертае увагу виключно на висловлювання мовця, розумiе лише половину змiсту сказаного. Утiм, це в жодному разi не означае, що нунчi може знадобитися вам лише в Кореi. Навiть у захiдних культурах життя сповнене висококонтекстними подiями, для розумiння яких не обiйтися без нунчi. Навiть якщо ви й гадки не мали про iснування такого слова. Вам потрiбне нунчi Певно, ви помiтили: що складнiша ситуацiя, то вища вiрогiднiсть, що найважливiша iнформацiя передаеться не словами або ж не передаеться достеменно. Такоi митi може статися, що допоможе вам лише нунчi. Коли йдеться про застосування нунчi у повсякденному життi, важливо розумiти: «одиниця облiку» нунчi – це примiщення. Тобто вашi спостереження мають бути спрямованими не на окрему людину, а на примiщення загалом, на те, як присутнi в ньому люди дiють i реагують. Чи траплялося, що в кiмнату, де ви перебували, раптом заходила якась знаменитiсть? У подiбних випадках, навiть якщо ви сидите спиною до дверей i не бачите, хто зайшов, з реакцii iнших людей ви розумiете: у кiмнатi щось змiнилося. Саме так дiе нунчi: розумiння ситуацii грунтуеться на сигналах, якi ми одержуемо вiд оточення. Можливо, ви не сприймаете примiщення як окремий органiзм, який живе й дихае. Проте це так. У примiщення е власнi «температура», «тиск», «об’ем» i «настрiй» – i цi параметри повсякчас змiнюються. Корейцi вважають, що будь-якому примiщенню притаманне бунвiгi, що можна перекласти як «атмосфера, дух» чи «рiвень злагоди, гармонii». Кожен робить внесок у бунвiгi примiщення лише тим, що перебувае в ньому. Не використовуйте нунчi – i ви знищите бунвiгi для всiх присутнiх. Якщо ж будете дiяти згiдно з розвинутим, чи то пак швидким нунчi, то зможете полiпшити атмосферу в примiщеннi. Імовiрно, варто сприймати примiщення як вулик. Здаеться, що кожна бджола у вулику дiе незалежно вiд iнших, проте в кожноi з них своя роль. Так i люди в кiмнатi: певною мiрою iхня свiдомiсть упливае на, так би мовити, колективний розум. Зокрема, i ваша. Завдання полягае в тому, щоб зрозумiти, яка ж ваша роль у цiй ситуацii. Перш нiж ви визначите свою роль – та навiть i пiсля цього, – треба завжди використовувати «окомiр»: ця ефективна дiя негайно виявиться корисною! Не треба хвилюватися, що зараз зробити або сказати, якщо ви пам’ятаете: головне завдання – оцiнити ситуацiю за допомогою «окомiру». То за чим саме ви спостерiгаете? Управний майстер нунчi розумiе, що потрiбно знайти вiдповiдь на два головних запитання: «Яка емоцiйна енергетика цього примiщення?» та «Якi моi емоцii гармонуватимуть iз цiею енергетикою?» Але чому треба дбати про те, який настрiй ви вiдтворюете? Вiдповiдь на це найкраще сформульовано в цитатi, яку iнодi приписують Майi Енджелоу[6 - Майя Енджелоу (1928–2014) – американська письменниця й поетеса.]: «Я зрозумiла, що люди забудуть вашi слова, забудуть вашi вчинки, проте нiколи не забудуть, що ви змусили iх вiдчути». Ось декiлька прикладiв неправильного використання нунчi. Якщо ви пригадуете подiбнi ситуацii, подумайте про наслiдки, якi спiткали вас або iнших людей. • Ви заходите до кiмнати й бачите, що присутнi чимось засмученi. Ви жартома питаете: «Кого хоронимо?» Виявляеться, що насправдi помер чийсь батько. • Ваш шеф гримае дверима. Ви почули, що декiлька ваших спiвробiтниць сховалися в туалетi та плачуть. Саме цього дня ви вирiшуете попросити шефа про пiдвищення зарплати. • Ви прийшли на день вiдкритих дверей у престижну компанiю, куди сподiваетеся влаштуватися на роботу. Увесь час там ви витратили на те, щоб вразити якогось спiвробiтника, оскiльки з модною краваткою вiн мав вигляд впливовоi людини. Про те, що вiн до вас залицявся, здогадуетеся лише згодом – коли вiн надсилае повiдомлення на мобiльний: «Може, пообiдаемо? Як щодо побачення?» Ба бiльше, ви дiзнаетеся, що насправдi компанiю очолюють тi неохайнi хлоп’яги, якi здалися вам стажерами. Найсуттевiшим для нунчi е вимiр змiн: зрозумiйте, що немае нiчого сталого. За мудрим висловлюванням давньогрецького фiлософа Гераклiта, який жив у VI ст. до н. е., «не можна двiчi увiйти в одну i ту ж рiчку»[7 - Переклад цитати з дiалогу Платона «Кратил». Украiнською мовою твiр не перекладався.]. Цей принцип можна адаптувати до нунчi: примiщення, куди ви зайшли десять хвилин тому, було не таким, як зараз. Чiльним для опанування нунчi е усвiдомлення власних упереджень i розумiння того, як вони можуть завадити вашим спостереженням i погiршити здатнiсть пристосовуватися до ситуацii. Бiльшiсть людей розумiють, що рiзнi ситуацii вимагають рiзноi поведiнки: на похоронi ми поводимось iнакше, нiж на вечiрцi з приводу дня народження. Проте iнодi звичнiсть умов може заслiпити, i ми не побачимо, що все вже змiнилося, хоча це й варто було б помiтити. Успiшнi пiдприемцi розумiють, наскiльки важливо швидко пристосовуватися до змiн. Деякi iнвестицiйнi банки, запросивши на спiвбесiду потенцiйного клiента, зумисне затемнюють примiщення або останньоi митi змiнюють мiсце зустрiчi, щоб подивитися, як претендент на кредит упораеться з неочiкуваними змiнами. Люди, нездатнi пристосуватися до несподiванок, опиняються у невигiдному становищi – i пiд час зустрiчi з представниками кредитноi установи, i в життi загалом. Розвинуте нунчi передбачае, що, зайшовши до кiмнати, ви спочатку оцiните ситуацiю, а вже потiм почнете говорити або iнакше взаемодiяти з присутнiми. Хто поряд iз ким стоiть? У кого на тарiлцi три тiстечка, хоча у решти лише по одному? Соцiальнi iнстинкти доволi дiево пiдказують нам, що вiдбуваеться в примiщеннi. Утiм, щоб зрозумiти настрiй людей навколо, ми повиннi пильнувати – бiльше зосереджуватися на iнших, нiж на собi. Шерлок Голмс, детектив iз творiв письменника Вiкторiанськоi доби сера Артура Конан Дойла, був експертом зi зчитування атмосфери в примiщеннi. Пiд час першоi ж зустрiчi зi своiм майбутнiм другом i напарником у розслiдуваннях доктором Джоном Ватсоном Голмс доходить висновку про те, що Ватсон служив у Афганiстанi: через вiдтiнок його шкiри («обличчя зовсiм засмагло, але це не вроджена засмага, бо зап’ястки в нього бiлiшi»), виснажене, хворе обличчя й нерухомiсть лiвоi руки, що свiдчить про давне поранення. В iншому оповiданнi Голмс м’яко дорiкае Ватсону в його неспроможностi до подiбних висновкiв: «Ви бачите, але не помiчаете»[8 - Цитату з оповiдання Артура К. Дойла «Скандал у Богемii» наведено за виданням: Дойл К. Артур. Собака Баскервiлiв. Перекл. М. Дмитренка. 1992.]. Голмс майстерно використовуе хист до спостереження задля розкриття таемниць: наприклад, вiн бачить, що лiвий рукав його гостi заляпано грязюкою, i розумiе, що вона, вiрогiдно, iхала на бiдарцi[9 - Бiдарка – двоколiсний однокiнний вiзок на одну або двi особи. (Прим. ред.)], сидячи лiворуч вiд кучера. У декiлькох оповiданнях вiн знаходить пiдказки пiд час розслiдувань, звертаючи увагу на те, як iншi персонажi палять, або на попiл, який залишився вiд iхнiх цигарок. Ми не можемо перетворитися на Шерлокiв Голмсiв, але можемо навчитися використовувати деякi вмiння детектива у повсякденному життi. І точнiсiнько так, як Шерлок Голмс миттево робив висновки зi своiх спостережень, у нунчi провiдну роль вiдiграе швидкiсть. Ви мусите хутко пристосовуватися до кожноi новоi краплини одержаноi iнформацii та кожноi новоi людини, яка заходить до кiмнати. Припустiмо, ви прийшли на спiвбесiду до менеджера вiддiлу, Джека, i вiн говорить: «Ми пропонуемо вам роботу, яка вимагае певноi самостiйностi. Як ви вважаете, чи здатнi ви працювати на самотi? Для нас важливе таке вмiння у спiвробiтника». Ви вже збираетеся щось йому вiдповiсти, аж раптом до кiмнати неквапливо заходить якась жiнка, називаеться Джил, але бiльше нiчого про себе не повiдомляе. «Чекайте, – каже вона. – Я теж маю до вас кiлька запитань. Ми пропонуемо вам роботу, яка вимагае тiсноi спiвпрацi з командою. Ви командний гравець? Рiч у тiм, що нам насправдi не потрiбен вовк-одинак». Інакше кажучи, описи вакансii, наданi Джеком i Джил, суперечать один одному. Варто сказати, що ви одинак, щоб сподобатися Джековi? Чи запевнити спiврозмовникiв, що ви командний гравець, щоб вразити Джил? Вирiшувати треба швидко. Ви не можете збiгати додому й загуглити, яку посаду обiймае Джил у компанii. Утiм, ви помiчаете, що Джек шанобливо слухае Джил i мовчить у ii присутностi. Крiм того, вам впадае в око, що вона не вибачилася за запiзнення. Уявiть себе в цiй ситуацii. Якою буде ваша вiдповiдь? А. «Знаете, Джеку i Джил, у вас якiсь суперечливi вимоги до працiвника. Може, ви домовитеся мiж собою, а вже потiм викличете мене, га?» Б. «Менi здаеться, я найкраще працюю без команди». Мiркування у вас такi: Джек зустрiв вас першим, а отже, рiшення щодо кандидата на вакансiю ухвалюе саме вiн. Джил не вибачилася за запiзнення, це неввiчливо, тож навiщо слухати цю нахабу? До того ж вона – жiнка, а отже, мабуть, просто працюе секретаркою у Джека. В. «Знаете, я добре працюю i сам, i в командi. Можу впоратися з усiм». Г. «Я пригадую ситуацii, коли менi добре працювалося i наодинцi, i в командi. Проте, здаеться, у спiвпрацi з iншими менi вдаеться досягнути якнайкращих результатiв». Вашi мiркування: Джил сказала, що iй потрiбен командний гравець. Їi поведiнка свiдчить, що Джек, iмовiрно, ii пiдлеглий. Зваживши вiрогiднi варiанти, буде найкраще, якщо ви виберете варiант Г. Джил не вибачилася за запiзнення, оскiльки iй однаково, що подумае про неi Джек. Цiлком обгрунтовано припустити, що Джек ii пiдлеглий, а отже, вам треба сподобатися Джил. Рiшення щодо кандидата на вакансiю ухвалюе саме вона. Пiдвищення швидкостi нунчi допоможе вам отримати цю роботу. Завдяки нунчi ви зможете знайти бiльше друзiв. Ваше нунчi змусить людей пiдтримати вас, i вони навiть не зрозумiють, чому стали на ваш бiк. Розвинуте нунчi проторуе вам шлях до успiху. А почати вчитися тому, як полiпшити свое нунчi, ви можете негайно, без зволiкань, незалежно вiд рiвня вашоi освiти, професii або перспектив, якi ви для себе вбачаете. Щоб стати майстром нунчi, не потрiбно купувати якесь бучне обладнання або записуватися на якiсь курси. Знадобляться лише вашi очi й вуха – а ще трошки порад щодо того, як мудро використовувати зiр i слух. Популярна епiчна сага «Гра престолiв», як i цикл романiв «Пiсня льоду й полум’я», за яким створено цей телесерiал, могли б називатися «Гра у нунчi»: у цьому творi героiв iз надзвичайно швидким нунчi протиставляють тим, у кого воно просто жахливе. Персонаж iз найрозвинутiшим нунчi – це, безумовно, Тирiон Ланнiстер на прiзвисько Напiвмуж. Головна риса цього героя – умiння вiдчувати, коли загроза реальна, i сприймати ii навсправжки. Майже в усiх iнших персонажiв серiалу погане нунчi, особливо в тих, кому однаково, що зима близько. Попри численнi докази, вони не вiрять в iснування Бiлих Блукачiв – страшних, зморшкуватих крижаних iстот, якi прагнуть знищити людство. Уся сiм’я Старкiв на початку серiалу вирiзняеться кепським нунчi, особливо Санса, яка руйнуе всiм життя через свое невмiння розбиратися в людях i бажання вийти замiж за садиста принца Джоффрi. За сюжетом телесерiалу персонажам доводиться стикатися з найгiршим, що може статися в життi, а iхне нунчi розвиваеться… поступово. Не будьте такими, як Старки. Полiпшiть свое нунчi ранiше, нiж вас у найнеприемнiший спосiб змусить до цього життя. Удосконалення нунчi вимагае багато часу й зусиль. Проте знаете, на що iх знадобиться ще бiльше? На виправлення ситуацii пiсля того, як ви неприемно когось вразите. На неспокiй через нерозумiння, чому хтось зненацька на вас образився. На спроби врятувати криницю, у яку ви навiть не збиралися плювати. Ця книга покликана продемонструвати вам, що нунчi – це не якийсь химерний корейський звичай на кшталт роззування на порозi. Нунчi – це валюта життя. Роздiл 2. Корейська суперсила Як свiдчать деякi джерела, протягом усiеi iсторii Кореi цю краiну завойовували близько восьмисот разiв. Чому? Вона тiсно пов’язана i з Китаем, i з Японiею, а будь-який iсторик пiдтвердить, що подiбне стратегiчне розташування – справжне прокляття для маленькоi краiни. Утiм, попри буремну iсторiю, корейцi не лише вижили як нацiя, а й досягли розквiту. Крiм неймовiрних змiн в економiцi, якi перетворили цю державу з жебрачки на принцесу, Корея домоглася культурноi плiдностi, вплив якоi несумiрний з ii глобальною значущiстю. За даними iнтернет-платформи з продажу квиткiв онлайн StubHub, восени 2018 року на третьому мiсцi в рейтингу за кiлькiстю проданих квиткiв опинився гурт молодих виконавцiв у жанрi кейпоп BTS, який поступився першим мiсцем серу Елтону Джону, а другим – Еду Ширану[10 - Ед Ширан – англiйський спiвак, автор пiсень, гiтарист та актор. Перший комерцiйний успiх прийшов до нього в липнi 2011 року завдяки синглу «The A Team». (Прим. ред.)]. Складно уявити хоч якусь причину такоi популярностi, адже цей гурт навiть не спiвае англiйською. Ба бiльше, його пiснi звучать мовою, якою спiлкуються громадяни лише двох краiн – Пiвнiчноi та Пiвденноi Кореi. Немае жодного рацiонального пояснення, чому корейська косметика поширилась у всьому свiтi – тепер ii можна придбати в роздрiбних мережах i Парижа, i Нью-Йорка. Корейськi косметичнi засоби не надто вiдрiзняються вiд iнших, проте вони настiльки розрекламованi як найновiтнiшi та найсучаснiшi, що продукцiя корейськоi компанii K-beauty стала знаною скрiзь. Тож яким дивом краiна, де лише сiмдесят рокiв тому в бiльшостi будинкiв навiть водогону не було, змогла стати настiльки крутою? Завдяки нунчi, очевидно. Виживання найпристосованiших[11 - Виживання найпристосованiших (англ. survival of the fittest, поширений також неточний переклад «виживання найсильнiших») – афоризм, який використав Чарльз Дарвiн у книзi «Походження видiв». За нинiшнiми уявленнями, виживае не найсильнiший, а найпристосованiший. (Прим. ред.)], якщо перефразувати пана Дарвiна, не означае, що виживають найсильнiшi. Виживають тi, у кого прудкiше нунчi. Звiдки в корейцiв нунчi? Корейська народна творчiсть оспiвуе нунчi, i найвiдомiший приклад – це легенда про героя XVI столiття Хона Гiльдона, корейського аналога Робiна Гуда (Хон – прiзвище цiеi людини, ми тезки, але я не маю до нього жодного стосунку). Про справжнього Хона Гiльдона мало що вiдомо, проте, за бiльшiстю версiй цiеi легенди, завдяки нунчi Хону вдалося уникнути замаху на вбивство, змiстити правителя й самому стати монархом. Будь-який фольклорний твiр насправдi засвiдчуе перемогу нунчi над ворогом. Легенда про Хона Гiльдона – не виняток. За корейським епосом, Хон був сином монарха i його наложницi (яка до того ж посiдала не надто чiльне мiсце серед коханок правителя), тому до нього завжди ставилися як до позашлюбноi дитини, хоча вiн i був улюбленцем монарха. Через заздрощi головноi наложницi Хону довелося залишити палац i покладатися виключно на власну кмiтливiсть… iнакше кажучи, на власне нунчi. Завдяки йому Хон помiчае передвiстя того, що вiн загине вiд рук убивць, якщо не полишить рiдну домiвку. Нунчi допомагае йому, наче хамелеоновi, пристосовуватися до будь-якоi ситуацii та дiяти найефективнiше. Так, вiн удае монаршого чиновника-iнспектора, бажаючи, щоб його помiтили, i, навпаки, прикидаеться вiзником, намагаючись не привертати до себе уваги. Щоб дiзнатися бiльше про Хона та його нунчi, я проконсультувалася з Мiнсу Каном, професором iсторичного факультету Мiссурського унiверситету в Сент-Луiсi, спецiалiстом з европейськоi iсторii, корейцем за походженням та автором першого повного перекладу середньовiчного роману «Сказання про Хона Гiльдона» англiйською мовою[12 - Джерело: Minsoo Kang. The Story of Hong Gildong. New York: Penguin Books, 2016. (Прим. авт.)]. Професор Кан – не лише науковець, саме про нього я подумала насамперед, розмiрковуючи над тим, у кого з моiх знайомих досконале нунчi. Кан пояснюе, чому Хону, як i будь-якому представниковi традицiйного корейського суспiльства (особливо позашлюбному синовi), потрiбне нунчi: у складнiй i жорсткiй класовiй iерархii (у Кореi своя iерархiя е навiть у межах одного суспiльного прошарку!) без нунчi не обiйтися. «В епоху династii Чосон[13 - Чосон – корейська династiя, яка правила з кiнця XIV до початку XIX столiття. (Прим. ред.)] представники декiлькох поколiнь однiеi сiм’i мешкали всi разом у великих спiльних домiвках, – наголошуе Кан. – Іерархiя була складною, навiть у жiнок, адже кожна з наложниць посiдала певне мiсце в сiм’i, а найскладнiше було розiбратися в iерархii iхнiх дiтей. У такому середовищi кожному доводилося розвивати нунчi, щоб вижити». Щоб зрозумiти контекст цього зауваження Кана, варто згадати, що доiндустрiальне суспiльство Кореi мало три головнi релiгii. Далi iх наведено в хронологiчнiй послiдовностi розповсюдження: Анiмiзм – вiра в те, що все у свiтi, наприклад гори, мае душу. Захiдним варiантом анiмiзму можна вважати, скажiмо, друiдизм – релiгiю, яку в давнину сповiдували кельтськi племена, якi збудували Стоунхендж. Конфуцiанство – офiцiйна державна iдеологiя часiв династii Чосон, фiлософiя порядку в суспiльствi й iерархii, завдяки якiй кожен знае свое мiсце. Буддизм – учення, основнi риси якого сформулювати складнiше, нiж у разi анiмiзму й конфуцiанства. Утiм, варте уваги те, що його засновано на прийняттi двох положень: 1) життя сповнене страждань; 2) шлях до внутрiшнього спокою в такому свiтi – це споглядання та розумiння далекосяжних наслiдкiв власних дiй, наприклад засмiчення територii чи жорстокостi до тварин або людей. І хоча саме конфуцiанство як система вiрувань вiдiграе провiдну роль у легендi про Хона Гiльдона, усi цi три релiгii сприяли вкорiненню в Кореi принципiв мовчазного споглядання й усвiдомлення впливу вчинкiв людини на ii оточення. Ось як Кан пояснюе, чому корейцi надають такого значення нунчi: «Багато в чому цiннiсть нунчi пояснюеться тим, що Корею стiльки разiв завойовували. Це надто маленька краiна, щоб дати вiдсiч загарбниковi, тому населення мусило терпляче миритися з навалами завойовникiв, якi змiнювали один одного. Як вони могли призвичаiтися до всiх цих нових народiв, якi приходили на корейськi землi, – до монголiв, маньчжурiв, японцiв? Розробка методiв нунчi виявилася для корейцiв единим порятунком». Якби не нунчi, корейськоi культури вже не iснувало б. Пiсля анексii, коли Корея з 1919 до 1945 року пiдпорядковувалась Японськiй iмперii, корейськi мову й культуру намагалися викорiнити: наприклад, корейськi сiм’i змушували змiнювати прiзвища на японськi. «План iмперii полягав у цiлковитому винищеннi корейських мови й культури в разi перемоги Японii в Другiй свiтовiй вiйнi», – зазначае Кан. Дослiдник зауважуе, що нацiя мусила завзято використовувати нунчi, щоб хоча б частково зберегти нацiональну самосвiдомiсть. Корейцi були змушенi балансувати мiж потребою догодити японським можновладцям i бажанням зберегти корейськi газети, продовжувати викладання в школах корейською мовою та сповiдувати iншi релiгii, окрiм синтоiзму. Для цього треба було вибрати правильний пiдхiд i належний час. Крiм того, Кан пояснюе роль нунчi в економiчному дивi, завдяки якому Пiвденна Корея вирвалася зi злиднiв, особливо в роки правлiння диктатора, а потiм президента Пака Чон Хi (Пак – це прiзвище) з 1961 року до його вбивства у 1979-му. Кан зазначае: «Я засуджую Пака за диктатуру, проте вiн розумiв, що единий шлях до розквiту Пiвденноi Кореi – це вихiд у свiт, надсилання людей у iншi краiни, вивчення англiйськоi мови, навчання за кордоном i створення робочих мiсць для корейцiв. Обов’язковою на цьому шляху виявилася здатнiсть розумiти iнших людей та iншi культури». І навпаки, зауважуе Кан, Пiвнiчна Корея цiлковито вiдгородилася вiд свiту, «тому тепер мае жахливе нунчi». Як переконатися, що корейське нунчi спрацювало? Передусiм нинi у свiтi сiмдесят мiльйонiв людей володiють корейською мовою, хоча, за iсторичною логiкою, iмовiрно, не мало б залишитися жодного ii носiя. У сучаснiй Кореi нунчi не втратило свого значення. Кан зазначае, що в цiй краiнi «реальна полiтика – нунчi. Президент Пiвденноi Кореi мусить використовувати нунчi, щоб зрозумiти, як взаемодiяти i з Америкою, i з Пiвнiчною Кореею». Дiйсно, пiсля iсторичноi зустрiчi 2018 року, коли президент Пiвденноi Кореi Мун Чже Ін i верховний лiдер КНДР Кiм Чен Ин потиснули один одному руки й разом поласували локшиною, багато захiдних журналiстiв не зрозумiли, наскiльки важлива вiдбулася подiя. Як рукостискання й локшина можуть сприяти миру? Журналiсти не могли збагнути, що так двое корейцiв зiграли в нунчi проти всього свiту. Мета двох корейських лiдерiв, iмовiрно, не мала жодного стосунку до прагнення двох краiн об’еднатися, як припускав багато хто. Складно стверджувати, проте, на думку багатьох експертiв, ця зустрiч стала викликом США, Японii та Китаю, усiм краiнам, якi прагнули жорстко контролювати вiдносини мiж Пiвденною Кореею та КНДР. Переглядаючи зафiльмовану зустрiч Муна й Кiма, ви помiтите, що вони рухаються симетрично, нiби в ретельно пiдготованому танку (хоча нiхто, крiм довiрених осiб лiдерiв, не знае, чи були iхнi рухи спланованими). Видно, що вони постiйно копiюють рухи один одного. Так дiе нунчi. З перших слiв привiтання Мун i Кiм намагалися не домiнувати й не пiдкорятися. Вони вклонилися один одному однаково низько й синхронно розiгнулися. Обiйнявшись, одночасно вiдсторонилися. Коли iм принесли пiвнiчнокорейську страву з гречаноi локшини, обидва продемонстрували, що обiд iм до смаку, проте зберiгали незворушнiсть i ввiчливiсть. Крiм того, вони iли приблизно в одному темпi. Якби один з них з апетитом жував локшину, розхвалюючи страву, а другий iв повiльно й кривився, таку поведiнку можна було б iнтерпретувати як вираз iхнього ставлення до Пiвнiчноi Кореi. Лiдери швидко реагували на дii один одного. Уся зустрiч демонструвала iхню еднiсть. Цей самiт мiг би бути присвяченим баскетболу чи коньяку «Геннессi» – це не мало б значення. Змiст перемовин вiдiгравав не надто вагому роль, важливiшим був вияв сили й незалежностi, який спантеличив усiх iнших полiтичних гравцiв. Нунчi досi охоплюе всi аспекти життя сучасного корейського суспiльства. На початку спiвпрацi з корейцями захiдних пiдприемцiв часто бентежить те, що пiд час першоi, другоi, ба навiть третьоi зустрiчi нiхто не обговорюе запропоновану ними угоду. Корейцi намагаються зрозумiти, чи варто довiряти цим пiдприемцям, чи готовi новi партнери до тривалоi спiвпрацi, чи можна з ними домовлятися. Щоб визначити це, потрiбен «окомiр». Пiсля iсторичного самiту 2018 року, на якому зустрiлися президент США Дональд Трамп i лiдер Пiвнiчноi Кореi Кiм Чен Ин, у корейськiй пресi вирували обговорення нунчi: поведiнку Трампа й Кiма розглядали мало не пiд мiкроскопом, журналiсти аналiзували всi iхнi жести, мову тiла, iншi, здавалося б, незначнi подробицi. У багатьох корейських ЗМІ згадували, що рукостискання Кiма та Трампа тривало дванадцять секунд: мовляв, на щастя, це золота середина мiж коротким, малозначущим потиском руки й обтяжливо довгим рукостисканням тривалiстю дев’ятнадцять секунд, як було пiд час зустрiчi Трампа з японським прем’ер-мiнiстром Абе Сiндзо. Крiм того, корейськi журналiсти зауважили, що, на противагу iншим рукостисканням Трампа зi свiтовими лiдерами, пiд час яких кожен ледь помiтно намагався смикнути руку iншого у свiй бiк, нiби перетягуючи мотузку, правицi Трампа й Кiма зiмкнулися чiтко посерединi мiж ними, i сила стискання, вочевидь, була однаковою. Мало хто знае напевно, про що насправдi говорили Трамп i Кiм на тiй зустрiчi, утiм, пiвденнокорейська преса, покладаючись на зовнiшнi вияви поведiнки учасникiв самiту, дiйшла висновку, що Сполученi Штати й Пiвнiчна Корея хотiли продемонструвати взаемну вiдповiдальнiсть: обом краiнам е що втрачати та здобувати. Оцiнювання рiвня нунчi Професор психологii Нацiонального унiверситету Кьонбук у пiвденнокорейському мiстi Тегу Джехон Хео намагаеться використовувати вимiрювання нунчi пiд час лiкування психiчних розладiв. Хео розробив iнновацiйну «шкалу нунчi», яка надае змогу «об’ективно» оцiнити рiвень нунчi[14 - Джерело: Jaehong Heo and Wonju Park, ‘Development and Validation of Nunchi Scale’, Korean Journal of Counseling 14:6 (2013), pp. 3537–55. (Прим. авт.)]. Подiбнi кiлькiснi оцiнювання десятилiттями застосовують у захiдних соцiальних науках для визначення рiвня самооцiнки, задоволення життям та емпатii (до речi, шкалу для оцiнювання рiвня емпатii розробив вiдомий кембриджський психолог Саймон Барон-Коен). Дослiдницька команда Хео визначила, що розвинуте нунчi допомагае бути щасливiшими: високi показники на шкалi нунчi корелювали з високим рiвнем самооцiнки, задоволення життям та емпатii. Проте це дослiдження було лише одним кроком на шляху до головноi мети Хео: вiн хоче винайти метод лiкування корейських пацiентiв з огляду на культурний контекст, i цей метод передбачае полiпшення нунчi. В однiй зi своiх публiкацiй Хео та його команда наводять твердження, якi, на iхню думку, унаочнюють нунчi. Вибрати одне з цих тверджень вони запропонували ста вiсiмдесяти студентам, щоб визначити рiвень iхнього нунчi. Ось декiлька прикладiв тверджень, якi команда Хео додала до тесту для визначення рiвня нунчi людини (вiдповiдь «так» свiдчить про високий рiвень нунчi): • Я нiяковiю, якщо потрiбно сказати щось, не знаючи про настрiй / психiчний стан спiврозмовника. • Навiть якщо зi мною говорять завуальовано, я можу зрозумiти пiдтекст. • Я можу швидко визначити настрiй та емоцiйний стан спiврозмовника. • Я не бентежу iнших людей. • Пiд час багатолюдних заходiв я легко можу визначити, коли варто пiти. Пiдсумки дослiдження Хео свiдчать, що людям, якi поводяться вiдповiдно до емоцiй iнших та якi здатнi правильно оцiнювати атмосферу в примiщеннi, життя видаеться значно простiшим, нiж тим, кому не вистачае нунчi. Варто звернути увагу на декiлька нюансiв у тестi. По-перше, важливе використання слова «швидко» в третьому пунктi опитування (як у деяких iнших твердженнях з тесту, якi тут не наведено) – воно свiдчить про особливе значення швидкостi нунчi (на противагу цьому, у тестi на визначення рiвня емпатii швидкiсть не береться до уваги). По-друге, у твердженнi «Я не бентежу iнших людей» iдеться не про дiю, а про бездiяльнiсть, що пiдкреслюе ще одну важливу характеристику нунчi: як нарiжний принцип нунчi можна використати цитату з клятви Гiппократа, яку складають лiкарi: «Передовсiм, не спричини шкоди»[15 - «Primum non nocere» – крилатий вислiв невiдомого походження, центральний принцип медичноi етики, якого, утiм, немае безпосередньо в клятвi Гiппократа.]. Лiкар не призначатиме пацiентовi пенiцилiн або хiмiотерапiю пiд час першого ж огляду. До цього вiн визначить дiагноз i схему лiкування, якщо воно взагалi потрiбне. Перш нiж виправляти ситуацiю, лiкар мае переконатися, що його дii не спричинятимуть шкоди. Наприклад, деякi люди мають смертельно небезпечну алергiю на пенiцилiн. Може статися й так, що рак у пацiента вже на тiй стадii, коли хiмiотерапiя лише погiршить якiсть його життя. Без дiагнозу так звана допомога не спрацюе. Нунчi вимагае, щоб ми докладали зусиль, щоб «передовсiм, не спричинити шкоди», проте доволi часто нам це не вдаеться – оскiльки наше нунчi стае заручником бажання виправити ситуацiю. Інодi той, хто щиро прагне «допомогти», насправдi лише все погiршуе. Наприклад, людина, якiй бракуе нунчi, бачить, як хтось плаче. Вона привертае до цього увагу присутнiх, простягаючи носовичок i голосно запитуючи, чи все гаразд. Насправдi ж насамперед треба було визначити, чи не хоче ii спiврозмовник, щоб йому дали спокiй. Повсякденне нунчi в Кореi У Кореi, Японii та iнших краiнах Азii вiзитiвки досi вiдiграють надзвичайно важливу роль. Попри те що Корея значно випереджае краiни Заходу в розвитку цифрових технологiй i соцiальних мереж, корейськi пiдприемцi все ще користуються паперовими вiзитiвками. Їм i на думку не спало б запропонувати новому знайомому переглянути iхнiй профiль на LinkedIn, у соцiальнiй мережi дiлових контактiв. Представники захiдних культур давно не покладаються на вiзитнi картки. Щонайменше у двох американських компанiях, де я працювала, вiдмовилися вiдразу друкувати моi вiзитiвки: керiвництво хотiло дочекатися бiльше запитiв на друк вiд спiвробiтникiв, адже тодi можна буде дiстати знижку за гуртове замовлення. Будь-який кореець вiд такого зжахнувся б, бо для нього це те саме, що почути вiд нового керiвника, що в туалетi вiддiлу фiрми немае туалетного паперу, оскiльки компанiя купуе його лише пiд час розпродажу пiсля Рiздва. У Кореi вiзитiвка вiдображае вашу особистiсть. Робота без вiзитноi картки – це не робота, а людина без вiзитноi картки не здатна зробити внесок у розвиток суспiльства. Коли хтось у Кореi дае вам свою вiзитiвку, треба сприймати ii як продовження його тiла. Картку вiддають обома руками, схиляючи голову, – i приймати ii теж потрiбно обома руками, уклоняючись. Ви маете подивитися на картку й уважно ii прочитати, витративши на це принаймнi декiлька секунд. Не можна класти вiзитiвку до кишенi, пхати ii в гаманець, щось на нiй писати або ще якось ii паплюжити. Треба обережно сховати ii до вiзитiвницi, саме для цього й призначеноi. Усе це спричиняе певнi незручностi, проте в цьому й полягае мета. Здiймаючи метушню та дбаючи про таку дрiбницю, як вiзитiвка, ви демонструете спiврозмовникам, що цiнуете iх бiльше, анiж власний комфорт. Залежнiсть вiд комфорту – ворог нунчi. Чому треба притримувати рукав? У Кореi (як i в багатьох регiонах вiд Середнього Сходу до Схiдноi Азii) пiд час бенкету треба наповнити чужi келихи, перш нiж налити собi. Наливаючи, потрiбно притримувати вiльною рукою рукав. Ця традицiя пов’язана з тим, що ранiше корейцi носили одяг iз широчезними довгими рукавами i нiкому не хотiлося випадково вмочити рукав у чужий напiй. Проте чому вони зберiгають цю традицiю, якщо сучасний одяг не мае таких рукавiв? Чому притримують себе за голий зап’ясток, навiть якщо вдягненi у футболку? Тому що цей жест виражае зближення з iншими. Поводячись так, ви виявляете повагу до свого оточення. Крiм того, ви самi налаштовуетеся на перебування «тут i зараз», звертаючи увагу на людей навколо. Знову ж таки, це вияв превалювання нунчi над комфортом. Найбiльший ворог нунчi – смартфон Найвагомiший доказ того, що нам як нiколи потрiбно полiпшувати нунчi, – поведiнка людей, якi переходять вулицю, не зводячи очей з екрана смартфона й не помiчаючи двотонну автiвку, яка мчить у iхнiй бiк. Багато хто навiть не звертае уваги на водiя, який зчиняе галас i вимагае пильнувати. Здаеться, нiби суспiльний обов’язок водiя помiтити, що пiшохiд поглинутий смартфоном, не менший, а то й бiльший, нiж обов’язок того ж пiшохода уважно переходити дорогу. Якщо смартфон заважае вам побачити щось настiльки помiтне, як автомобiль, вiн же завадить вам помiтити «незначнi» ознаки того, що вiдчувають i про що думають вашi рiднi, колеги або керiвник. Ви можете сидiти в барi й писати у Твiттер: «Таке щастя! #з_давнiми_друзями_офiгезно», навiть не пiдозрюючи, що вашому давньому друговi кепсько на душi. Значно легше втупитися у телефон, нiж спостерiгати за тим, що вiдбуваеться навколо. Утiм, винна в цьому аж нiяк не технологiя: це ми вибираемо легкий спосiб утекти вiд дiйсностi, замiсть того щоб терпiти дискомфорт вiд перебування серед людей. Для майстра нунчi нездатнiсть витримувати обтяжливе мовчання – це слабкiсть. Власне, потреба вiдволiкатися стала настiльки звичною, що багато хто опиняеться на межi нервового зриву, якщо розмова перериваеться бодай на пiвхвилини. Дiйшло до того, що вже не вважаеться нечемним перевiряти телефон пiд час зустрiчi; ба бiльше, неввiчливо просити спiврозмовника вiдкласти смартфон. Я знайома з декiлькома вчителями, якi присягалися, що нiколи не дозволять учням користуватися смартфонами в класi. Усi вони зазнали поразки й капiтулювали. Смартфони iснують ще не настiльки довго, щоб ми могли передбачити далекосяжнi наслiдки iх використання. Проте я гарантую, що за iнших однакових умов люди, здатнi вiдкласти своi телефони й оцiнити ситуацiю, виявляться успiшнiшими в життi. Для багатьох з нас очевидно, що соцiальнi мережi – найкращий засiб пiзнання людей. Саме тому в мовленнi ми компенсуемо це недолугими перебiльшеннями: наприклад, кажемо, що фотографiя настiльки приголомшлива, що «всi аж баньки повитрiщали» або «афтор пече, що аж хочеться ще». Лiтературнi вислови, якi ми використали б у розмовi вiч-на-вiч, здаються недостатнiми в iнтернет-спiлкуваннi, i доводиться вдаватися до емоцiйнiших виразiв. Приклади того, як технологiя знищуе нунчi, можна знайти навiть у найближчому оточеннi: у кожного з нас е друг, якого постiйно обдурюють якiсь жахливi люди. Люди, з якими вiн познайомився онлайн. Хай як добре ви знаетеся на онлайн-спiлкуваннi, не варто довiряти тому, що ви дiзналися з розмов в iнтернетi. Неможливо замiнити онлайн-спiлкуванням особистi зустрiчi, адже потрiбно стежити за поведiнкою спiврозмовника безпосередньо й у реальному часi, щоб дiзнатися, що вiн насправдi думае. А якщо ви не розумiете спiврозмовника, то не можете й отримати вiд нього бажаного, от i все. Та як позбутися руйнiвного впливу технологiй на нунчi? Ви можете вдатися до декiлькох незначних дiй, якi, утiм, призведуть до суттевих змiн. Насамперед, надсилання емоцiйних повiдомлень нiколи не на користь. Перше повiдомлення ви надсилаете людинi, проте всi наступнi – це лише вiдповiдь на повiдомлення. Можна сказати, що ваш телефон спiлкуеться з телефоном вашого спiврозмовника. Так нiчого не з’ясуеш. Розмова вiч-на-вiч, вочевидь, доречнiша в складнiй ситуацii. Утiм, якщо ви не можете зустрiтися зi спiврозмовником i мусите обмежитися листуванням, завершiть листа так: 1. «А ви як гадаете?» Вас цiкавить, що думае спiврозмовник, i ви не можете iнтерпретувати його мову тiла, маючи лише листа. 2. «Обговорiмо це питання додатково пiд час зустрiчi». Інакше кажучи, спробуйте домовитися про особисту зустрiч. А потiм дiйте рiшуче: вiзьмiть записник та органiзуйте цю зустрiч вiч-на-вiч. Нунчi для некорейцiв Можливо, ви думаете: «Я не планую iхати в Корею, тож навiщо менi нунчi?» Проте чому ви переконанi, що пов’язанi з нунчi уявлення не знадобляться на Заходi? Замислiться, чому деякi люди розв’язують важливi дiловi питання, граючи в гольф, або чому бiльшiсть перших побачень передбачають вечерю чи певну страву. Невже для того, щоб заощадити час, виконуючи кiлька завдань одночасно? Нi. Ми робимо так, бо пiдсвiдомо знаемо: можна багато чого сказати про людину, дiзнавшись, як вона поводиться на полi для гольфу або в ресторанi. Нунчi – це форма емоцiйного iнтелекту. Хоча люди вже добре усвiдомлюють важливiсть емоцiйного iнтелекту в усьому – вiд виховання дiтей до кар’ерного успiху, у дiйсностi бiльшiсть досi потай його зневажають. Якби ж то цi люди зрозумiли, що на нунчi грунтувалися цiлi цивiлiзацii, вони, можливо, менш скептично ставилися б до емоцiйного iнтелекту. З давнiх-давен нунчi було вагомою частиною класичних захiдних фiлософii та релiгii. Безумовно, тодi воно не мало такоi назви, але цiнностi, утiленi в нунчi, iснували ще у давнину. Вони були нарiжними для давньогрецьких i давньоримських стоiкiв, наприклад Марка Аврелiя, iмператора Рима з 161 до 180 р. н. е. У творi «Роздумування» вiн наводить багато порад у дусi нунчi, зокрема: «Головна рiч – не хвилюйся. Далi, вп’яливши непохитно очi у свое заняття, пильнуй його»[16 - Цитату наведено за виданням: Марк Аврелiй. Роздумування. Перекл. О. Омецiнського. 1986.]. Книга приповiстей Соломонових радить: «Не бракуе грiха в многомовностi, а хто стримуе губи своi, той розумний»[17 - Цитату наведено за виданням: Бiблiя. Перекл. І. Огiенка. 1962.]. Засади, спiвзвучнi нунчi, були важливими i для раннiх християн. Деякi середньовiчнi християнськi святi керувалися схожою iдеею «розважливостi» або «розсудливостi». Власне, православний святий Іоанн Дамаскiн, який жив у VII ст., писав, що чеснота розважливостi «бiльша за всi iншi чесноти; вона цариця i вiнець чеснот»[18 - Цитата з богословськоi працi «Про чесноти i вади», украiнською мовою твiр не перекладався.]. Дом Алькуiн Рейд, абат одного бенедиктинського монастиря у Францii та автор багатьох робiт з теологii, стверджуе: «У релiгiйному контекстi розважливiсть – це процес видалення ваших власних бажань та упереджень iз ситуацii для визначення того, у чому могла б полягати воля Божа. Ключ до розважливостi – у тому, щоб спостерiгач неупереджено розглянув усi значущi умови рiшення до його прийняття. Просто робити те, що заманеться, – це не розважливiсть». Насправдi позбутися притаманних нам упереджень дуже складно, проте усвiдомлення iх хоча б дае змогу замислитися: дiемо задля власноi користi або заради блага iнших? Незалежно вiд вiри в iснування «волi Божоi», усi ми можемо навчитися розважливо й неупереджено аналiзувати ситуацiю. Цi традицiйнi захiднi погляди чiтко вiдповiдають уявленню про нунчi. Утiм, нинi чесноти мовчазливостi й розсудливостi, здаеться, сходять нанiвець. Маленьким дiтям цiлеспрямовано прищеплюють властиву захiднiй культурi цiннiсть «вiри в себе» й самоствердження. Немае нiчого поганого в упевненостi, але надмiрна увага до себе може призвести до нехтування «суспiльним договором» – нашою вiдповiдальнiстю перед iншими. Можна залишатися вiрним собi й водночас ставитися до iнших так, як ви хотiли б, щоб ставилися до вас, а не просто вимагати вiд них заслуженоi, на вашу думку, поваги. У наш час такi поняття, як нунчi, можуть здаватися не надто полiткоректними, оскiльки передбачають, що ви мусите дiйти висновку про людину, не знаючи про неi майже нiчого конкретного. Проблема полягае в тому, що в бiльшостi життевих ситуацiй нам не вистачае конкретних даних, але ми хай там що мусимо зорiентуватися. Нунчi може показати, як сприймати свiт розсудливо, а не упереджено. Невеличкий тест Яка з описаних ситуацiй свiдчить про швидке нунчi? А. Пригостивши вас чаем, господар дому каже: «Менi здаеться, м’яса на всiх не вистачить, проте, може, ти пообiдаеш iз нами?» Ви вiдповiдаете: «Звiсно, менi й гарнiру вистачить». Б. Пiсля засiдання ваша колега завершуе презентацiю словами: «Отже, якщо запитань бiльше немае, гадаю, можна зробити перерву на обiд». Аж раптом ви кажете: «Власне, у мене ще залишилися запитання». В. Ви знаете, що, коли у вашого керiвника поганий настрiй, вiн ласуе шоколадом, щоб подолати стрес. Ви заглядаете в його кошик для смiття – чи немае там, бува, обгорток вiд шоколадних батончикiв? – i тiльки пiсля цього просите його про пiдвищення. Г. Ледве зайшовши до кiмнати, ви розповiдаете анекдот. Правильна вiдповiдь: В. У цiй ситуацii ви витратили хвильку, щоб оцiнити настрiй свого керiвника, i таким чином знизили ймовiрнiсть вiдмови. Варiант А – це жахiття для господаря. Вiн вiдверто не хоче, щоб ви залишилися на обiд. Якщо ви думаете: «Що ж, тодi вiн мав попросити мене пiти», то поводитеся препогано й нав’язуете свою систему цiнностей iншiй людинi. Людина в себе вдома й не зобов’язана нехтувати ввiчливiстю тiльки тому, що вам бiльше до вподоби прямота, хай йому грець! У варiантi Б пiдказкою слугувало слово «обiд». Щодо варiанта Г: якщо нема пожежi, нiколи не варто вдиратися до кiмнати й узагалi хоч щось казати, не оцiнивши ситуацiю. Звiдки ви знаете, що, коли ви ввiйшли, люди в кiмнатi не обговорювали, скажiмо, жахливий терористичний акт? Розпочинати розмову з анекдоту – це завжди кепська iдея. Нiхто не засудить вас, якщо ви почнете спiлкування не з жарту. Роздiл 3. Що заважае нунчi? Будь-яка суттева спроба полiпшити свое життя вимагае перегляду культурних цiнностей, якi заважали вам уже багато рокiв. Усi народжуються зi здатнiстю до розвитку нунчi, але щоб дiйсно його розвинути, треба брати пiд сумнiв культурний досвiд, який вам передавали ще вiд народження. Я називаю вiдповiднi культурнi настанови «блокаторами нунчi». Бiльшiсть людей навiть не усвiдомлюють, що цiнують певнi риси характеру бiльше, нiж решту, проте це може заважати iхнiй здатностi розумiти iнших i зближуватися з ними. Ось деякi такi упередження захiдноi культури: • Емпатiю цiнують бiльше, нiж розумiння. • Говiрливiсть цiнують бiльше, нiж мовчазливiсть i небагатослiвнiсть. • Екстравертивнiсть цiнують бiльше, нiж iнтровертивнiсть. • Прямоту цiнують бiльше, нiж увiчливiсть. • Індивiдуалiзм цiнують бiльше, нiж колективiзм. Розгляньмо послiдовно цi упередження. Ви побачите, як кожне з них заважае вам полiпшити свое життя за допомогою нунчi. Варто зазначити, що цих хиб складно позбутися, але, навiть просто усвiдомивши iх, ви вже полiпшите свое нунчi. Блокатор нунчi 1: емпатiю цiнують бiльше, нiж розумiння Емпатiею вимощено дорогу до пекла. Нунчi й емпатiя мають багато спiльного: обидвi здатностi спрямованi на розумiння думок i почуттiв iншоi людини, а головне – на зменшення ii страждань. Проте надмiрна увага до емпатii – це одна з проблем сучасного захiдного мислення. Чомусь саме вона посiдае чiльне мiсце серед решти чеснот i вважаеться нарiжною та визначальною для розумiння спiврозмовника. Дiйсно, будь-якiй гiднiй людинi властива емпатiйнiсть, однак цiннiсть самоi емпатii перебiльшено. Вона може бути виявом егоiзму i, на мiй погляд, не завжди допомагае зрозумiти iнших. Емпатiя спрямована на людину, яка вiдчувае спiвпереживання. На вашi почуття. Оскiльки емпатiю та нунчi легко переплутати, я склала наочну порiвняльну таблицю: Як бачите, емпатiя та нунчi мають багато вiдмiнностей, хоча обидвi цi здатностi потрiбнi, щоб заприязнитися з людьми або просто iх розумiти. Із власного досвiду скажу, що емпатiю часто намагалися застосувати проти мене, наче зброю, коли я навчалася в школi й була улюбленицею вчителiв як одна з небагатьох дiвчаток азiатського походження. Здаеться, коли менi дорiкали, закликаючи до спiвчуття, то зазвичай намагалися присоромити, щоб я була слухнянiшою. В iнших випадках мене прагнули розчулити, щоб я поступилася власними iнтересами. Емпатiя без нунчi – наче слова без граматики й синтаксису. Беззмiстовний шум. Чи намагалися ви колись придбати килим на схiдному базарi? Дуже часто продавець говорить, що йому потрiбно годувати сiм’ю. Агов, пане, я розумiю, що вам потрiбно годувати сiм’ю, i спiвчуваю вам, проте якщо ви не можете прожити без нацiнки в десять тисяч вiдсоткiв на забрьоханий шмат тканини, який ще тиждень тому використовували як пiтник пiд сiдлом верблюда, то щось тут не так. Не на ту напали, друже! Я бачу, що ви закликаете до емпатii, проте користуюся нунчi. Останнiм часом точиться багато розмов про нарцисизм, соцiопатiю та психопатiю. Люди з цими розладами нездатнi до емпатii. Проте бувае й так, що емпатiя занадто розвинута. Саме такi люди найчастiше потерпають вiд нарцисiв, соцiопатiв i психопатiв. Наприклад, якщо ви опинилися в ситуацii домашнього насильства, емпатiя – ваш ворог. Через неi вас можуть убити. Вiдомо, що схильнi до насильства вибирають собi жертв серед тих, кому властиве спiвпереживання, оскiльки спiвчутливi люди iмовiрнiше пробачають погану поведiнку кривдника, пояснюючи ii тим, що вiн «утомився» або «настраждався в дитинствi». Натомiсть нунчi допомагае розпiзнати схильну до насильства особу, перш нiж ви зав’язнете у стосунках з нею. Це може врятувати вам життя. Ставлення корейцiв до емпатii Безумовно, корейцi – не чудовиська, вони цiнують емпатiю, як i нунчi. Власне, у них навiть е прислiв’я про важливiсть емпатii: «Пiди деiнде й подумай» (цей корейський вираз китайського походження вимовляеться як «юк чi са чi»). Інакше кажучи, «поглянь на ситуацiю з iншого ракурсу». Еквiвалентом могло б слугувати «стань на мiсце iншого». Проте, як бачите, мiж двома цими виразами е певна рiзниця. У корейському варiантi «пiди деiнде й подумай» означае просто рух, змiну мiсця або, в умовах використання нунчi, споглядання збоку. А от у виразi «стань на мiсце iншого» зазначено мету цього перемiщення – вiн означае «спробуй уявити, що ти хтось iнший». Ця метафора про захоплення чужого мiсця завжди видавалася менi неприйнятною. Саме такий пiдхiд штовхае нас до вiдмови вiд чогось свого. Крiм того, вiн передбачае порушення особистого кордону: якщо ви не можете зрозумiти iншу людину, доки не станете на ii мiсце, то потрiбно наблизитися до неi настiльки, що навряд чи якась життева ситуацiя цього вимагае. Ставши на чуже мiсце, ви послаблюете власну здатнiсть проаналiзувати проблему – та й ситуацiю загалом – об’ективно. Якщо перефразувати слова вiдомого французького письменника XIX столiття Гi де Мопассана, Ейфелева вежа – це едине мiсце в усьому величезному Парижi, звiдки Ейфелеву вежу не видно. Ставши на мiсце iншоi людини, неможливо сприймати ii об’ективно, адже ви надто близько до неi. Припустiмо, ви активуете всю свою емпатiю, але залишаетеся нi з чим, бо не проживали того, що вiдчувае ваш спiврозмовник, i не можете уявити себе в такiй ситуацii. То що, треба сказати: «Вибач, не розумiю»? Як хiрург може оперувати пацiента, цiлковито пройнявшись його болем? Одна з моiх найближчих подруг – лiкарка. Вона не дозволила б менi стати ii пацiенткою. Чому? Тому що надмiрне спiвчуття до мене як до подруги завадило б iй об’ективно оцiнити стан мого здоров’я. Справжнiй майстер нунчi може зрозумiти почуття iншоi людини незалежно вiд того, «резонуе» вiн з нею чи нi. Використання нунчi означае, що ви розумiете ситуацiю, навiть якщо не маете нiчого спiльного зi спiврозмовником. Навiть якщо ви спiлкуетеся рiзними мовами. Блокатор нунчi 2: говiрливiсть цiнують бiльше, нiж мовчазливiсть i небагатослiвнiсть У захiдних культурах часто засуджують мовчазнi роздуми, аж до жахливого абсурду: коли пiсля нашого запитання хтось мовчить, думаючи над вiдповiддю, ми кажемо: «Агов, Земля викликае Тома! Ти мене почув?» Люди, якi не можуть впустити тишу до свого розуму, узагалi не здатнi використовувати нунчi. Важливiсть притишення думок стае зрозумiлiшою, якщо згадати, що нунчi не цiлковито обумовлене культурою – багато в чому це вроджена здатнiсть. Нунчi грунтуеться на повазi до всiх п’яти чуттiв, iнтуiцii (яку багато сучасних гуру називають «шостим чуттям») i давньоi, мудроi частини мозку, яка вiдповiдае за iнстинкти. Певною мiрою мозок можна подiлити приблизно на три частини. Перша, неокортекс, вiдповiдае за те, що ми називаемо рацiональним мисленням, i в приматiв становить основну частину кори головного мозку – це так звана нова кора. Неокортекс еволюцiонував останнiм, а в життi окремоi людини його формування потребуе бiльше часу, нiж формування iнших частин мозку. Інакше кажучи, це наймолодша мозкова дiлянка, яку, утiм, уважають «найрозумнiшою». Друга за вiком частина – це лiмбiчна система, яка е в усiх ссавцiв. Вона вiдповiдае за емоцii. Найстарiша ж – базальнi ганглii, «мозок плазунiв», який вiдповiдае за iнстинкти й виживання. Зони мозку, вiдповiдальнi за нунчi, так би мовити, розподiленi в усiх цих трьох частинах – неокортексi, лiмбiчнiй системi й базальних ганглiях, – i неокортекс вiдiграе тут аж нiяк не провiдну роль. Сучаснi люди Заходу найбiльше цiнують саме свiй величезний неокортекс. І це зрозумiло, адже без нього ми не були б людьми. Проте вiн зчиняе багато галасу, заважаючи нам почути щось важливе вiд iнших частин мозку – та й тiла загалом. Щоб налаштуватися на давнi й мовчазнi частини мозку, якi вiдповiдають за iнстинкти, потрiбно навчитися певним прийомам, якi допоможуть притишити голосну й вимогливу молодшу частину мозку (часом ii називають «мавпячим мозком», оскiльки вона завжди намагаеться дотягтися до чогось нового). Саме тому духовнi лiдери й фiлософи – вiд Будди, Ісуса, Марка Аврелiя, талмудистiв, раннiх католицьких схоластiв до Екхарта Толле – закликали людей до медитацii, молитов i мовчазливостi. Зберiгання спокою – найкращий спосiб вправляння в нунчi. Мовчання – це просто, але аж нiяк не легко. У декого медитацiя та молитва викликають вiдразу, i менi не вдалося iх переконати. Проте iснують i «свiтськi» методи, за допомогою яких ви можете заспокоiти свiдомiсть, якщо вам не до вподоби релiгiйнi. Можете вдатися до прийому, який використовую я: вiдчуваючи, що думки шалено вирують у головi, я подумки повторюю чи перефразовую кожне речення мого спiврозмовника пiд час розмови. Це дае менi змогу не нервувати й не перебивати спiврозмовника, а ще людинi здаеться, нiби я уважно дослухаюся до ii слiв… бо я й справдi до них дослухаюся! Слухаючи спiврозмовника, ви щонайшвидше здобудете його довiру й симпатiю. Рiч у тiм, що (як iще до мене зауважували багато видатних мислителiв) одна з найважливiших людських потреб пiсля потреби в iжi й безпецi – це потреба бути почутим. Бiльшостi людей навiть однаково, чи погоджуетеся ви з ними, головне – що ви слухаете. Блокатор нунчi 3: екстравертивнiсть цiнують бiльше, нiж iнтровертивнiсть З якоiсь причини екстравертiв уважають здоровими та щасливими, а от iнтровертiв – антисоцiальними та смутними. Коли в подружжi один екстраверт, а другий – iнтроверт, вони можуть часто сваритися, коли до них приходять гостi, i це повторюеться знов i знов: «Чого ти там ховаешся, якщо нашi друзi тут?» У бiльшостi випадкiв друзi стають на бiк екстраверта й витягають мовчазного товариша з його сховку, щоб вiн «здiйснив свiй внесок до спiлкування». Екстравертовi в цiй ситуацii варто замислитися над правильнiстю своiх припущень. Чому ви так упевненi, що iнтроверт нiяк не впливае на настрiй присутнiх? Якщо вiдстороненiсть iнтроверта вас бентежить, чому ви вважаете, нiбито це його провина, а не ваша? Чому б вам просто не уявити, що ви зiбралися у вiтальнi XIX столiття й усi змушенi сидiти саме там, бо це найтеплiша кiмната в оселi, де кожен може займатися рукодiллям, грати, спати тощо? Коли випаде нагода, спробуйте поспiлкуватися з iнтровертом i краще з ним познайомитися. Найiмовiрнiше, вiн знае бiльше, нiж будь-хто, про взаемини ваших друзiв. Вiдстороненiсть iнтроверта дае йому змогу зауважити загальну динамiку взаемин усiх присутнiх та проаналiзувати мову iхнiх тiл – а екстраверт може навiть не помiтити цього. Блокатор нунчi 4: гостроязикiсть цiнують бiльше, нiж «обтiчнiсть» У дитинствi однiею з моiх найулюбленiших книжок була дитяча повiсть Роальда Дала «Джеймс i гiгантський персик»[19]. Джеймс, утративши батькiв, зустрiчае незнайомця. Той дае хлопчиковi чарiвнi крокодилячi язики, але Джеймс випадково впускае мiшечок з язиками на землю, i на деревi виростае гiгантський персик. У ньому Джеймс подорожуе свiтом з вiдчайдушною командою величезних комах-мутантiв. Коли персик опиняеться неподалiк вiд узбережжя Португалii, на нього нападають акули, проте вiн занадто великий i круглий, тому акули не можуть його вхопити, i все закiнчуеться добре. Ця iсторiя завжди нагадувала менi про нунчi. Хотiлося стати схожою на гiгантський персик Джеймса: вiн був такий круглий, великий та обтiчний, без гострих виступiв, за якi хтось мiг би вхопитися, щоб скористатися ним. Обтiчному персику акули не страшнi. Захiдне суспiльство заохочуе нахабних, гострих на язик людей. Нiчого дивного, адже зухвальцi намагаються привернути до себе увагу, тож ми частiше iх помiчаемо. Проте гостроязикiсть призводить до двох наслiдкiв. По-перше, гостра на язик людина може мимохiть образити спiврозмовника. По-друге, якщо не тримати язика за зубами, то за нього схопити можуть. І бiльше не вiдпустять. Якщо ж ви спiлкуетеся обтiчно, розмови у вас гладесенькi-рiвнесенькi, голки не пiдточиш. І вам не треба кардинально змiнювати свою поведiнку. Обтiчнiсть – це якiсть, а не вчинки. Тож як бути «обтiчним»? Якщо у вас виникае з кимось конфлiкт, не варто вiдразу говорите перше, що спадае на думку. Насамперед потрiбно вдихнути i, перш нiж щось сказати чи зробити, запитати себе: «Що я роблю й чому?» Маячня якась, еге ж? Проте цей прийом спрацьовуе. Неважливо навiть, як ви вiдповiсте на це запитання. Замислившись над причиною своеi поведiнки, ви вiдсторонюетесь вiд плину власних думок, зосереджуетеся на зовнiшнiх обставинах – i уникаете загострення конфлiкту. Це запитання миттево стабiлiзуе вашу свiдомiсть – нiби човен, який дуже розгойдався, зненацька щось зупинило. Ви збиралися нагримати на колегу через погано виконану роботу? Запитайте себе: «Що я роблю й чому?» Це аж нiяк не означае, що ви не можете дорiкнути некомпетентному колезi, – на здоров’я, вiн, напевно, на це заслуговуе. Але iмовiрнiше, що ця розмова пiде вам на користь, якщо спочатку ви замислитеся над цим запитанням. Навiть якщо ви вирiшите не стримуватись у поведiнцi чи словах, у цiй ситуацii у вас буде значно бiльше контролю. Якщо ви не застосуете цей прийом, ваша поведiнка буде зумовлена неврiвноваженiстю та спантеличенням. Спробуйте намалювати коло в хиткому човнi – нiчого не вдасться! Лише гiстряки на паперi. Блокатор нунчi 5: iндивiдуалiзм цiнують бiльше, нiж колективiзм У Кореi, коли дитина вередуе, наприклад, у черзi до буфету й починае скиглити: «Скiльки нам ще чекати? Я iсти хочу!», ii батьки не скажуть: «Ти ж мiй бiдолашечка! Ось, у мене виноград е, ягiдки вже навiть навпiл порiзанi…» Вони скажуть: «Ти що, едина людина у свiтi?» (Корейською це звучить приблизно так: «Сесан е нуу ман iсо?») Ця фраза – дуже поширений батькiвський докiр. Інакше кажучи: «Слухай, малий, усi в цiй черзi голоднi, i ти зрозумiв би це, якби нунчi мав». Або iнакше: «Ти не пуп землi!» Цей принцип вiдiграе надзвичайно важливу роль у вихованнi корейських дiтей – i е нарiжним каменем для нунчi. Корейцi навчають цього малечу рiзними способами. Наприклад, у корейських школах зазвичай немае прибиральникiв. Учнi розподiляються на групи й по черзi прибирають у класi щодня пiсля навчання. Робиться це для того, щоб дiти засвоiли декiлька важливих урокiв. По-перше, дитина розумiе: що бiльше вона охайна, то менше iй прибирати. По-друге, так дiти сприймають свiй клас як единий колектив: що добре для однiеi дитини – добре i для решти. 2017 року мережею розiйшлося вiрусне вiдео аварii у довгому тунелi у Пiвденнiй Кореi. За однiсiньку хвилину всi автiвки в тунелi утворили «рятiвний шлях», щоб бригада швидкоi допомоги могла пiд’iхати до мiсця аварii без зволiкань. Кожен водiй поквапився скерувати свою машину праворуч i припаркував ii бiля стiни тунелю, щоб звiльнити середину дороги. Є подiбнi приголомшливi вiдео про аварii в Китаi та Нiмеччинi. Таке можливо лише в культурi, де цiнують не тiльки iндивiдуалiзм, а й колективiзм. У деяких культурах – де iндивiдуалiзм вiдiграе найважливiшу роль – такий «рятiвний шлях» нiхто не створив би. Дуже багато водiiв не мали б достатньо нунчi, щоб зрозумiти дii iнших. Або вони помiтили б, як деякi автiвки паркуються бiля стiни, i подумали б: «Що цi йолопи роблять? О, чудово, дорога вiльна, я цей тунель миттю проскочу! Ура!» І в тому, що бригада швидкоi допомоги не змогла пiд’iхати до мiсця аварii, були б виннi саме вони. Вiтаю, убивцi! Для багатьох з нас слово «колективiзм» лайливе. Дехто, мабуть, аж скривився, прочитавши його, або згадав стару радянську пропаганду. Проте не хвилюйтеся: нiкому не треба вiдмовлятися вiд iндивiдуалiзму. Потрiбно лише визнати, що кожен iз нас – частина соцiуму. Наступного разу, коли ви прийдете на якусь спортивну гру або ж дивитиметеся ii по телевiзору, звернiть увагу на миттевостi, коли вболiвальникам, здаеться, одночасно спадае щось на думку: наприклад, пiд час турнiрiв з бейсболу в США або чемпiонату свiту з футболу пiд егiдою ФІФА вболiвальники «пускають хвилю» («ла-ола»), швидко встаючи й сiдаючи, сектор за сектором, щоб створити ефект хвилi на стадiонi; або на чемпiонатах з регбi вболiвальники можуть раптом заспiвати пiсню «Swing Low, Sweet Chariot»[19 - Дослiвно «Човнику, пливи тихенько» – лiрична пiсня XIX столiття, з 1980-х рр. – неофiцiйний гiмн уболiвальникiв регбi.]. Хто каже вболiвальникам, що зараз саме та мить у грi, коли варто почати це робити? І як цi практики поширилися? Нiхто не знае. Цi приклади свiдчать, що ми в будь-якому разi iснуемо в колективi. Узагальнюючи, можна сказати, що наша поведiнка впливае на iнших, подобаеться це нам чи нi. Мета не в тому, щоб звiльнитися вiд упереджень – насправдi, це неможливо, адже когнiтивнi упередження обумовленi вродженими структурами нашоi психiки. Проте iх усвiдомлення допоможе вам вiднайти шлях до нунчi. Так звана усвiдомленiсть – це не просто модне слiвце, яке всiм уже остогидло. Завдяки усвiдомленостi ви налаштовуете свiй мозок на значнi змiни, якi допоможуть вам кардинально полiпшити свое життя. Невеличкий тест Жартую! Тесту пiсля цiеi глави не буде: подолання упереджень грунтуеться на вiльному свiтосприйняттi, яке формуеться завдяки готовностi ставити правильнi запитання, а не завдяки фiксацii на правильних вiдповiдях! Інакше кажучи, запитання – це i е вiдповiдь. Роздiл 4. Брак нунчi, або Як утратити друзiв i вiдштовхнути людей[20 - Перепрошую в Тобi Янга за використання назви його книги. (Прим. авт.)] Ллойд (у виконаннi американського комедiйного актора Джима Керрi): Який шанс у такого хлопця, як я, i такоi дiвчини, як ти… бути разом? Мерi: Не надто високий. Ллойд: Не надто високий – це один шанс на сто? Мерi: Я сказала б, один на мiльйон. Ллойд: Тобто ти кажеш, що у нас е шанс?     Тупий i ще тупiший[21 - Фiльм «Тупий i ще тупiший» (Dumb and Dumber), сценарiй Боббi й Пiтера Фарреллi й Беннетта Єллiна (1994). (Прим. авт.)] Будь-який кореець скаже вам, що про нунчi думаеш зазвичай тодi, коли його бракуе, а не тодi, коли його вдосталь. Люди, яким бракуе нунчi, змушують iнших закочувати очi, збентежено переглядатися або iнодi навiть штовхати iх пiд столом, щоб вони помiтили те, що очевидно для всiх навколо. Розглянемо конкретний приклад. Компанiя приятелiв зiбралася на вечерю в ресторанi, i вино пили всi присутнi, крiм Ейлiн. Вона замовляла одну склянку газованоi води за iншою. За столом сидiла й Гейзел, горезвiсна тим, що не мала нунчi. Гейзел умовляла Ейлiн випити вина, хоча Ейлiн без упину стверджувала, що iй бiльше до смаку вода. Гейзел не заспокоiлася навiть тодi, коли втрутилися iншi. Потiм, коли iй розповiли, що Ейлiн лiкуеться вiд алкоголiзму, вона обурилася: «Звiдки я могла знати? Ейлiн мала б сказати менi!» Гейзел не розумiла, що Ейлiн не мусила розповiдати про свою хворобу не надто близькiй людинi. Це Гейзел мусила проаналiзувати ситуацiю та вчинити вiдповiдно. Перш нiж щось сказати, Гейзел мала б поставити собi такi запитання: 1. (Рiвень нунчi: базовий.) Ось я бачу обличчя Ейлiн. Чи неприемнi iй моi слова? Чого це я буду витрiщатися на ii обличчя? Хто так узагалi робить?! ? Гру завершено. 2. (Рiвень нунчi: середнiй.) Чи здивований чоловiк Ейлiн тим, що вона не п’е? НІ. ? Чоловiк, вочевидь, краще знае Ейлiн, i вiн не переймаеться тим, що вона не п’е, тож чого менi непокоiтися? 3. (Рiвень нунчi: експертний.) Ейлiн неквапом цiдить воду чи замовляе одну склянку за iншою? ДРУГЕ. ? Подiбнi нав’язливi дii характернi для людей, якi страждають вiд алкоголiзму. Чи помiчали ви, що коли хтось розлючено каже: «Я ж не телепат! Це не моя провина!», у дев’яноста вiдсотках випадкiв це насправдi провина цiеi людини? Таке обурення – ознака браку нунчi. Подiбне ставлення може призводити до значних проблем у взаеминах з iншими людьми, кар’ерi й життi загалом. Якщо у вас немае нунчi, люди вiдчуватимуть iррацiональну вiдразу до вас, не розумiючи, чому ви iм не подобаетеся (i я не перебiльшую). Щонайменше, вони просто не захочуть бути поряд з вами. На людей з обмеженим нунчi реагують так само, як на людей з неприемним запахом з рота: комусь може бути соромно за власну дрiб’язковiсть, хтось може й не зрозумiти, чому така людина йому неприемна, але iм достеменно дискомфортно бути поряд з нею, тож вони нетерпляче чекають, коли ж обдiлений нунчi бiдолаха забереться геть. Проте як зрозумiти, що це у вас погане нунчi? Якщо нунчi у вас геть кепське, ви й визначити цього не зможете. Ця проблема схожа на когнiтивне упередження, яке психологи називають «ефектом Даннiнга – Крюгера»: справжнi дурнi не розумiють, що вони дурнi. Добра новина полягае в тому, що якщо вам вистачае саморефлексii для читання цiеi книги, то ви вже хочете дiстати голову з дупи! Отже, ви здатнi полiпшити свое нунчi. Якщо ви маете друзiв або близьких, якi пiклуються про вас настiльки, що скажуть вам про ваше погане нунчi, уважайте, що вам пощастило. Однак насправдi ж нiхто, вiрогiдно, не скаже про це без манiвцiв. Якщо люди будуть змушенi вiдповiдати на пряме запитання, наприклад: «Що я такого зробив, що всi розлютилися?», вони, мабуть, пробурмотять щось на кшталт: «Не можу сказати напевно». У Кореi ви могли б сказати, що вам не подобаеться людина, оскiльки вона створюе вам поганий «кiбун». Це корейське слово означае «настрiй», який, утiм, розумiють як загальний тiлесний стан. Якщо ви скажете корейськiй подрузi, що не хочете йти на побачення з паном Красунчиком з унiверситету, оскiльки вiд нього у вас поганий «кiбун», ваша подруга пiдтакне й бiльше вас про це не запитуватиме. Можна лише зрозумiти й погодитися з вашим бажанням довiритися своему нунчi в такiй справi. А от пановi Красунчику, який, можливо, навiть не здогадуеться, що його погане нунчi вiдштовхуе дiвчат, не пощастило. Якщо у вас погане нунчi, не все втрачено. Як то кажуть, перший крок на шляху до розв’язання проблеми – це ii усвiдомлення. Ось декiлька запитань, за вiдповiдями на якi ви зможете виявити в себе проблеми з нунчi: Тест для визначення вашого рiвня нунчi Чи доводилося вам опинятися в таких ситуацiях? А. Вам кажуть щось на кшталт: «Агов, розумiти ж треба!», або «Так, дякуемо, ми тебе й першого разу почули», або «Тобi що, медаль за це почепити?» Б. Ви в конференц-залi своеi фiрми, чекаете, коли розпочнеться нарада. Щоб порушити тишу, кажете: «Це що, чергова iдiотська нарада Джорджа, змiст якоi можна було б i на мило надiслати?» І тут Джордж, який весь цей час сидiв у кутку кiмнати, махае вам рукою. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/uni-hong/nunchi-koreyske-mistectvo-emociynogo-intelektu/?lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом. notes Сноски 1 Цитату наведено за виданням: Дойл К. Артур. Собака Баскервiлiв. Перекл. М. А. Дмитренка. 1992. (Тут i далi прим. перекл., якщо не зазначено iнше.) 2 Марi Кондо – авторка книги «Викинь мотлох iз життя», присвяченоi ладу в побутi. Оригiнальне видання написано японською мовою. 3 Цитату з трагедii В. Шекспiра «Гамлет» наведено в перекладi О. Бургардта. 4 Джерело: Kongdan Oh, ‘Korea’s Path from Poverty to Philanthropy’, Brookings Institute, 14 June 2010. https://www.brookings.edu/articles/koreas-path-from-poverty-to-philanthropy/ (Прим. авт.) 5 «Висококонтекстна культура» – термiн у теорii мiжкультурноi комунiкацii, який додав до наукового обiгу антрополог Едвард Голл. 6 Майя Енджелоу (1928–2014) – американська письменниця й поетеса. 7 Переклад цитати з дiалогу Платона «Кратил». Украiнською мовою твiр не перекладався. 8 Цитату з оповiдання Артура К. Дойла «Скандал у Богемii» наведено за виданням: Дойл К. Артур. Собака Баскервiлiв. Перекл. М. Дмитренка. 1992. 9 Бiдарка – двоколiсний однокiнний вiзок на одну або двi особи. (Прим. ред.) 10 Ед Ширан – англiйський спiвак, автор пiсень, гiтарист та актор. Перший комерцiйний успiх прийшов до нього в липнi 2011 року завдяки синглу «The A Team». (Прим. ред.) 11 Виживання найпристосованiших (англ. survival of the fittest, поширений також неточний переклад «виживання найсильнiших») – афоризм, який використав Чарльз Дарвiн у книзi «Походження видiв». За нинiшнiми уявленнями, виживае не найсильнiший, а найпристосованiший. (Прим. ред.) 12 Джерело: Minsoo Kang. The Story of Hong Gildong. New York: Penguin Books, 2016. (Прим. авт.) 13 Чосон – корейська династiя, яка правила з кiнця XIV до початку XIX столiття. (Прим. ред.) 14 Джерело: Jaehong Heo and Wonju Park, ‘Development and Validation of Nunchi Scale’, Korean Journal of Counseling 14:6 (2013), pp. 3537–55. (Прим. авт.) 15 «Primum non nocere» – крилатий вислiв невiдомого походження, центральний принцип медичноi етики, якого, утiм, немае безпосередньо в клятвi Гiппократа. 16 Цитату наведено за виданням: Марк Аврелiй. Роздумування. Перекл. О. Омецiнського. 1986. 17 Цитату наведено за виданням: Бiблiя. Перекл. І. Огiенка. 1962. 18 Цитата з богословськоi працi «Про чесноти i вади», украiнською мовою твiр не перекладався. 19 Дослiвно «Човнику, пливи тихенько» – лiрична пiсня XIX столiття, з 1980-х рр. – неофiцiйний гiмн уболiвальникiв регбi. 20 Перепрошую в Тобi Янга за використання назви його книги. (Прим. авт.) 21 Фiльм «Тупий i ще тупiший» (Dumb and Dumber), сценарiй Боббi й Пiтера Фарреллi й Беннетта Єллiна (1994). (Прим. авт.)